Россия и украинские выборы: какую тактику выбрали в Кремле
Президентська кампанія в Україні вже традиційно є масштабним протистоянням, яке нагадує неоголошену громадянську війну. Вибори-2019 не претендують на виключення. Ба більше – вони стануть першими в умовах усвідомлення українським суспільством нинішнього стану справ у відносинах з Росією та масштабу втрат, яких зазнала Україна протягом 5 останніх років.
До речі, про втрати. ООН нещодавно оновила цифру втрат внаслідок бойових дій на Донбасі, і вона виросла з 10 тисяч до 13 тисяч при кількох десятках тисячах поранених. До того ж конфлікт на сході України – найбільший у Європі протягом 20 останніх років, і реакція на нього з боку НАТО, ЄС, ОБСЄ доволі напружена.
Що стосується Кремля, то тамтешні цинічні прагматики переконані, що вибори як момент протистояння між різними політичними силами є найкращим способом для втручання у внутрішні справи України. Протягом 1994 – 2012 року Росія на різні смаки втручалася в електоральні кампанії в Україні, і відмовлятися від цієї шкідливої звички намірів не має. Схоже, їй кортить взяти реванш за руйнування виборами 2014–2015 років, які пройшли в Україні, міфу про "київську хунту".
Цікавий факт: хоча Росія встигла апробувати електоральну зброю у Нідерландах та США, західний світ не поспішає схвалювати закони, спроможні давати відсіч гібридному втручанню. Демократія залишається священною коровою, і будь-які обмеження у цій царині політиків ЄС та США наче паралізують. Тим часом Росія, наче знущаючись, ухвалює не лише законодавство про "внутрішній інтернет" та заборону критики влади, але і про протидію фейкам. Ще трохи – і стане законодавицею моди у цій сфері.
Щоправда, у питанні впливу на українські вибори Росія ставитиме на перевірені засоби. Один з них – підкуп виборців, причому політична ситуація дозволяє намагатися порушувати виборче законодавство від імені різних кандидатів. Нічого дивно: у Кремля немає на цих виборах кандидата, довіра до якого суттєво вища за недовіру, тому мета – максимальна дискредитація виборчого процесу. На це працюватиме і "агенція добрих справ", яка пропонуватиме кандидатам в Президенти України послуги у інформаційній, організаційній, фінансовій сферах, де цілком можуть об’єднатися зусилля російської влади та українських політиків, які спостерігають за розвитком ситуації з-за кордону.
Є ще кілька аспектів, які вписуються у гібридну логіку Росії. Це килимове бомбардування фейками та дезінформацією українського медійного простору, який і без того складно назвати врівноваженим та спокійним. Заборона російських телеканалів, соціальних мереж та Інтернет-пошуковиків зіграла свою роль, проте не варто вважати ці обмежувальні заходи спроможними кардинально змінити суспільні настрої в умовах системної десакралізації влади в Україні.
Зауважу, що Кремль через треті руки постійно заміряє суспільні настрої, у всякому разі рейтингове зростання Порошенка наприкінці 2018 року першим зауважив Путін під час підсумкової щорічної прес-конференції. Тому в залежності від динаміки рейтингів фаворитів на нас може очікувати або серйозна ескалація конфлікту на Донбасі, де для цього не бракує ресурсів та можливостей, або спроба зірвати процес голосування в на одній або кількох виборчих дільницях. Подібний інцидент не вплине на підсумковий результат, проте буде використаний для поширення всередині України та за її межами тези про неспроможність нашої держави проводити демократичні вибори. Бажаючі підхопити її є вже сьогодні, це поза сумнівом.
Як протидіяти російському впливу на українські вибори? По-перше, не заспокоювати себе тим, що опосередковані дії Кремля будуть менш ефективними, ніж раніше. По-друге, перетворити проведення прозорих виборів на елемент національних інтересів, які поділяють всі основні політичні гравці. По-третє, зосередитися на просуванні у суспільстві інформації про значення демократичних цінностей, на які, власне, і зазіхає Кремль.
До речі, не лише в Україні.
