Для того щоб зрозуміти на яких принципах повинна бути побудована вища освіта, потрібно зрозуміти, яка взагалі мета університету.

Варіант 1: Університет існує для того, щоб дати професійну освіту. В університеті студенти отримують знання і навички, які будуть корисні для їхньої майбутньої професії.

На жаль, часто це не так. Більшість викладачів університету не знають потреби роботодавця і не можуть навчити відповідних навичок. Тому, не дивно, що компаніям доводиться самим вчити "новоспечених" випускників.

Варіант 2: Теорія зв’язків. Університет створює можливість для знайомства з новими людьми.

Частково, це так: студенти, які вступили у Гарвард, будуть навчатися з людьми, які змінюють світ. І такі зв’язки, безумовно, будь важливими для їхньої майбутньої кар’єри.

Варіант 3: Теорія відбору (signaling theory). В університеті відбувається, так би мовити, селекція - більш здібні люди йдуть навчатися в університет, а менш здібні ні.

Частково це так: Після випуску з Гарварду, ви одразу отримаєте хорошу роботу тому, що ваш диплом свідчить про вашу "якість".

Варіант 4: Університет існує для того, щоб навчити цінностей і допомогти студенту сформуватися, як особистості. Для цього потрібно створити середовище для незалежного і вільного формування цієї особистості. Університет повинен бути центром моральних та етичних норм.

Виходячи з суті мети університету, можна зробити висновок, на яких принципах повинна бути побудована вища освіта:

- Самостійність. Кожен учасник освітнього процесу має незалежно приймати рішення щодо навчання. Університет повинен бути незалежним від уряду. Факультет - незалежним від університету. Професор - незалежним від факультету.

- Гнучкість. Система освіти повинна бути гнучкою. Це дозволить швидко реагувати на зміни та адаптуватися до нових умов.

Професор має сам вирішувати, які класи викладати, як їх викладати і коли (семестр, день, час). Професор має вирішувати, які матеріали використовувати для класу, а не нав’язливі, застарілі методички.

Студент також має самостійно вирішувати, які класи йому брати. Адже мета - сформувати індивідуумів, а не 1000 однакових копій.

- Зворотний зв'язок. В навчальному процесі повинен бути чіткий зворотний зв'язок між усіма учасниками цього процесу.

Професор сам вибирає справедливу систему оцінювання студентів (іспити, тести, домашні завдання, курсові). А студенти анонімно оцінюють кожного професора в кінці семестру.

- Конкуренція. Ротація кадрів, встановлення зарплати мають відбуватися на конкурсних засадах, базуючись на об'єктивних фактах: ефективність викладання, публікації в провідних міжнародних журналах, цитування, гранти.

- Вільнодумство. Для формування індивідуумів, університет повинен створити умови для вільнодумства. Професор повинен мати повну свободу у пошуках нових напрямів досліджень та звитяг. Так само і студенти повинні мати можливість самореалізації та самоорганізації у створенні студентських організацій та ініціатив.

Такі принципи побудови системи вищої освіти - це не фантастика. Я вже 16 років працюю в системі вищої освіти США, 11 з яких - професором, і я особисто бачу як ці принципи застосовуються на практиці.

Сподіваюся, що колись й українські реформатори зможуть хоч частково запровадити ці принципи у систему вищої освіти України.