Сьогодні в Україні в інтернатних закладах перебуває близько 96 000 дітей, з яких 90 000 мають батьків. Ці цифри не нові, їх часто озвучують організації, які працюють в сфері захисту дітей. До цього часу не всі українці знають, що у нас розпочалася реформа деіституціалізації. Більше того, не всі її підтримують, мотивуючи це тим, що не всі інтернати погані. Але немає поганих і хороших інтернатів. Є чітке розуміння, що жоден інтернат не може замінити дитині сім`ю.

З 2017 року, коли була прийнята Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 рік, реформа продовжує "обростати" безліччю міфів. І найбільш популярним залишається той, що всі інтернати закриють, а "на вулиці" залишаться не лише працівники, а й діти.

Реформа деінституціалізації (далі – ДІ) – це тривалий процес, інтернати будуть припиняти свою роботу поступово, а не всі одночасно. Саме для того, щоб жодна дитина не постраждала, не опинилась на вулиці цей процес має бути добре спланований та організований.

Як це працює?

Спочатку проводиться ретельний аналіз усіх інтернатів в регіоні, аналізуються причини потрапляння дітей до закладів, наявність послуг за місцем проживання дітей та затверджується регіональний план реформи ДІ. Також має бути сформовано певний графік трансформації закладів.

Наступним кроком постає розробка плану дій стосовно кожної дитини. Для цього проводиться оцінка її потреб, з'ясовуються причини, чому дитина опинилася в інституції, та виявляється, що потрібно зробити, аби вона росла з рідними батьками, або, за відсутності такої можливості, була влаштована в сімейну форму.

Після цієї оцінки стане зрозуміло, які послуги потрібно ще створити і розвинути в громаді, щоб діти не потрапляли в інституції.

Наприклад, догляд за дитиною з інвалідністю, чи якісна інклюзія школі, або ж групи продовженого дня та тренінги для батьків з перекваліфікації чи пошуку роботи, аби вони стали спроможними самостійно виховувати своїх дітей.

Тобто з кожною дитиною та її родиною буде проводитись індивідуальна робота, до якої будуть залучені соціальні працівники, педагоги, медики, працівники служб у справах дітей. Після повернення дитини в сім’ю ще певний час родина буде отримувати необхідні послуги та підтримку для адаптації дитини і подолання життєвих труднощів.

МІФ 1: Діти повернуться у неблагополучні сім’ї, а в інтернатах вони нагодовані та в безпеці

ПРАВДА: Ніхто не буде повертати дітей в небезпеку

Головне завдання – допомогти сім’ї подолати проблеми чи залежність, влаштуватися на роботу і отримати змогу дбати про себе та свою дитину.

З такою сім'єю працюватимуть соціальні працівники. Якщо після усіх їхніх зусиль залишається загроза життю та здоров'ю дитини в її рідній сім'ї – таку дитину влаштують в сімейну форму виховання.

Важливо, аби через неблагополучних батьків дитина не провела все своє дитинство в інституції, адже лише 10% випускників інтернатів адаптуються до самостійного життя та стають успішними.

МІФ 2: У громадах досі немає послуг і невідомо, коли вони з’являться

ПРАВДА: І етап реформи був підготовчим. Сьогодні розпочався ІІ етап ДІ, який якраз і передбачає створення послуг на місцях.

Система освітніх та медичних послуг для дітей розвинута достатньо добре.

Наявна мережа шкіл спроможна задовольнити освітні потреби усіх дітей. Потрібно лише пристосувати навчальні заклади до потреб кожної дитини (забезпечити підвезення, гаряче харчування, пристосувати приміщення для дітей з особливими освітніми потребами тощо).

Розвивається сімейна медицина для надання первинної медико-санітарної допомоги членам родини будь-якого віку. Ведеться робота з удосконалення практики надання медичної допомоги дітям раннього віку, у тому числі шляхом запровадження послуги раннього втручання.

В містах і селах є хороші практики з надання соціальних послуг як громадськими організаціями, так і комунальними центрами соціальних служб. В цьому році набув чинності новий Закон "Про соціальні послуги". На сьогодні в Україні є 22 діючих державних стандарти соціальних послуг. Так само готуються зміни до чинного законодавства щодо ДІ, вже діє положення про Інклюзивно-ресурсний центр (за останніми даними, сьогодні по всій Україні таких ІРЦ працює близько 627).

Звісно, послуг ще не вистачає і тому їх розвиток є однією із найважливіших складових цієї реформи. Важливу роль у цьому мають відіграти ОТГ, які відповідно до нового Закону "Про соціальні послуги" мають визначити потреби громади у послугах, забезпечувати їх фінансування, розвиток та надання.

Суть ДІ – допомогти розвинути такі послуги, аби дитина могла повернутися в сім’ю, або, за потреби, бути влаштована в сімейні форми виховання чи у форми виховання з умовами, максимально наближеними до сімейних, наприклад, малі групові будинки.

МІФ 3: Працівники інтернатних закладів опиняться без роботи

ПРАВДА: У соціальний та освітній сфері з’являться нові робочі місця.

Залежно від потреб кожної громади працівники інтернатних закладів матимуть змогу працевлаштуватись в нові заклади та установи. Окрім того, вони отримають змогу підвищити свою кваліфікацію, або змінити сферу діяльності і стати надавачами послуг.

Нам усім потрібно усвідомити, що лише сімя дає потрібні дитині турботу та увагу. Хороший персонал ніколи не зможе замінити дитині батьків. Адже гарне виконання роботи ніколи не замінить батьківську любов.

Як висновок.

Саме це сьогодні лягає в основу всіх процесів ДІ – творення послуг для дітей та сімей з дітьми замість перебування дітей в інституціях. Популяризація сімейних форм виховання. Формування толерантного суспільства, готового прийняти дітей з інвалідністю в громадах, школах, садочках, замість інституцій. Підтримка сімей в складних життєвих обставинах, а не соціальна ізоляція як таких, що не "вписуються" в ідеальну картину нашого далеко неідеального світу.