Опосередковано знаю українку, яка живе недалеко від Уханя. Вона описувала заходи китайської влади і все, що відбувалося, з точки зору простої людини на карантині. Мені здається, це дуже цікавий матеріал для розуміння сучасного Китаю і взагалі майбутнього. Тому попросив дозволу винести знеособлено дещо з її закритих постів і переклав українською, ділюсь.

Читайте нас в Telegram: проверенные факты, только важное

22 січня - перші новини про епідемію. Всі ходять в масках.

28 січня - біля метро, магазинів, житлових комплексів дистанційно міряють у людей температуру і затримують всіх, у кого вона вище 37,3 градуса. Інтернет-магазини та аптеки працюють у звичайному режимі. 

4 лютого - місто на карантині. В'їзд/виїзд з міста - через контрольний пункт з поліцією, де проводять тотальну дезінфекцію і перевіряють симптоми. В житловому комплексі авторки, в якому п’ять під'їздів по 20 поверхів, мешканець захворів на коронавірус, тому влаштували тотальний карантин всього ЖК.

Читайте також - Коронавірус в Італії: як живе країна в умовах епідемії. Розповідь з Мілана

Кожен день в ЖК приходять дезінфектори. Обробляють все, навіть кожен кущ у дворі дома, навіть сміття обробляють. Виконують доручення, такі як доставити овочі з магазину, безкоштовно. Вийти з дому можна не частіше, ніж раз на два дні, тільки в разі вкрай ґрунтовної потреби, після контролю симптомів.

Продукти, кажуть, доставляють усюди, де карантин, навіть у села.

6 лютого - в новинах по центральному телебаченню сказали, що США безкоштовно передали ліки та формулу для їх виробництва в Китай. До 27 лютого будуть спостерігати за хворими, яким давали ліки і запустять виробництво, якщо все буде гаразд. Теплі відгуки про США.

Читайте також - "Від нас щось приховують?". Життя при карантині: жартувати або боятися

8 лютого - китайський уряд зобов'язав підприємства платити зарплату усім, хто на карантині, навіть іноземцям. Тим, хто застряг поза домом і наймає житло, уряд виплачує субсидії - 50 юанів в день. Доставка продуктів у домівки безкоштовна коштом уряду/муніципалітету/волонтерів.

9 лютого - відео поліції, яка дистанційно керованими дронами підлітає до скупчень людей і просить їх розійтися по домівкам, вдягати пов'язки, не контактувати.

 

13 лютого - вперше за 18 днів випустили з дому. Талончики на вихід за межі двору можна отримати раз на два дні. Люди в костюмах хімзахисту перевірили температуру. Місто пусте. В магазинах записують номер паспорту і телефону. Продукти є, як зазвичай. На вході в ЖК знову міряють температуру. Пересування дозволено лише в масці та рукавичках.

23 лютого - по телевізору показують навчання поліції, яка на посту контролю виявляє водія авто з підвищеною температурою, і після того, як він відмовляється виконувати накази поліції і не одягає маску, йому на голову спеціальним сачком накидають мішок, в'яжуть руки і везуть на карантин, а машину швиденько відганяють, щоб не затримувала потік через пост контролю.

24 лютого - далі двору без талончика не випустили. Китайці фотографують блондинку на вулиці, дивуються, що не всі іноземці виїхали.

28 лютого - нововведення. Заповнюєте форму, вказуючи паспортні дані, і отримуєте персональний ідентифікаційний QR-код в телефоні. Карантин поступово скасовують, по цьому коду тепер можна входити в ТЦ, банки, магазини. Усюди на вході сканують код, міряють температуру (чоло і обидві руки), заливають в базу. Без коду не пустять навіть у парк. Код міняє колір, якщо ти був у "небезпечному місці".

Читайте також - Нам потрібно навчитися жити з коронавірусом. Поради Комаровського

03 березня - в новинах на центральному телебаченні закликають не кидати домашніх тварин напризволяще. Влада перевірила 4800 зразків із собак та котів і не виявила вірусу.

04 березня - вперше за півтора місяця отримала допуск на вулицю і код. Без цих документів не пускають за межі двору. За день температуру поміряли 10 разів.

10 березня - 20 днів без нових випадків захворювання в місті. Побудовану лікарню так і не використовували. Всюди допуск за електронними пропусками, які змінюють колір, коли ти був в потенційно небезпечних місцях. Якщо ти був у місці, де виявили хворого, тебе знаходять і перевіряють температуру, стан здоров'я.

P.S. авторка додає, що вражена самовіддачею, жертовністю та готовністю китайців прийти на допомогу. Каже, що знайомі китайці ділилися продуктами і масками. Що волонтери цілодобово чергували під вікнами, постійно готові допомогти. І окремо - про подвиг лікарів, зокрема в Ухані.