Чому я залишаюсь оптимістом
Вся нинішня міць Росії зведена на трьох підмурівках:
1. Радянський спадок: територія з ресурсами, чимале населення, інфраструктура, куплені на Заході професори і президенти та, найголовніше, безліч зброї для світової війни.
2. Гроші з доби нафтового дощу 1999-2008 рр., просто захмарні гроші.
3. Путінський політичний режим тоталітарної мобілізації.
Так от, за результатами цієї війни, коли і чим би вона не завершилася, Росія втратить 2 з 3 своїх стовпів сили.
Російська промисловість більше ніколи не зможе наштампувати стільки танків і ракет, скільки могла радянська, а старі запаси колись все одно вичерпаються або остаточно зогниють.
Російські нафта і газ назавжди втратили багатий і місткий європейський ринок, тож навіть якщо санкції будуть зняті, все одно торгівля з Китаєм та Індією не принесе Кремлю надприбутків. І назад в Європу Росію вже не пустять США.
Населення Росії вже ніколи не буде таким численним, як раніше – успіхи імперії та СРСР у нескінченних війнах здебільшого завдячують невичерпним людським ресурсам. А понад те, зміни в російській етноконфесіодемографії провокуватимуть серйозні внутрішні конфлікти.
Так, Росія може знову зазнати чергового авторитарного повороту в майбутньому, але без старої зброї та без грошей на нову, вона вже не становитиме такої загрози, як у 2022-му.
Можливо, нинішня війна не стане останньою. Можливо, нам доведеться ще раз воювати за остаточне визволення Донбасу, якщо цього разу ми не подужаємо. Але я впевнений, що похід росіян на Київ у 2022 році був останнім в історії, і в майбутньому такого точно не повториться.
