Світ у 2026 році: лідери думок Project Syndicate про політичні та економічні виклики
"Світ у 2026 році" – спільний проєкт Project Syndicate та LIGA.net, який дає читачам в Україні можливість ознайомитися з уявленнями провідних світових авторитетів у галузі політики та економіки про те, що чекає на людство у 2026 році.
Наступні тексти (крім тих, що були написані спеціально для LIGA.net) входять до спеціального випуску Project Syndicate Quarterly: The Year Ahead 2026.
Від редакції Project Syndicate
Повернення Дональда Трампа на посаду президента США у 2025 році принесло політичну невизначеність, волатильність ринків та цунамі брехні, а також мало далекосяжні наслідки для світової економіки та міжнародного порядку. Як у багатих, так і в бідних країнах репутація Америки як надійного союзника та економічної безпечної гавані була підірвана. Оскільки її становище у світі зараз під сумнівом, це торкнулося також альянсів, інституцій та структур глобального управління, які Сполучені Штати створювали протягом кількох поколінь.
Відразу після другого складання присяги Трамп свідомо вирішив відмовитися від організацій, правил, норм і навіть багатьох ідей – у науці, медицині та економічному розвитку, – які покращили життя мільярдів людей за останні десятиліття. Він та його адміністрація почали відкрито насміхатися з найдавніших союзників Америки та систематично підривати міжнародні інституції, які здавна лежали в основі глобального процвітання та самої американської могутності.
В основі порядку денного Трампа – як вдома, так і за кордоном – лежить відмова від цінностей Просвітництва. Довіра до науки та наукового процесу не має місця в його адміністрації, де абсолютно некваліфікований міністр охорони здоров'я розпочав хрестовий похід проти вакцин, що рятують життя. Адміністрація також скоротила фінансування фундаментальних досліджень, які дали США конкурентну перевагу, а також спровокувала перший в історії країни відтік мізків.
Якщо ринки та економіка США не одразу усвідомили завдану шкоду, то це частково через безпрецедентний інвестиційний бум (який багато хто вважає бульбашкою) з центрами обробки даних та іншої інфраструктури, пов'язаної зі штучним інтелектом.
Спостерігаючи за цим жахливим видовищем у США, решта світу вжила заходів для адаптації до нових реалій. З моменту оголошення Трампом тарифів майже для кожної країни (за примітним винятком Росії), світові торговельні структури змінюються, оскільки компанії та економічні політики вживають заходів для зменшення своєї залежності від ринку США.
Така ж логіка змінює процес ухвалення військових та стратегічних рішень, не в останню чергу в Європі, яка нарешті збільшила інвестиції в оборону, навіть сподіваючись, що майбутній американський лідер відновить старий трансатлантичний альянс.
Тим часом інші геополітичні претенденти на перемогу скористалися хаосом, що запанував під впливом Трампа. Якщо у 2025 році й було одне зображення, яке б відображало масштаби поточної перебудови, то це була фотографія лідерів Китаю Сі Цзіньпіна і Росії Володимира Путіна та прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді, які радісно вітають один одного на саміті Шанхайської організації співробітництва.
Ніщо так не зближує супротивників, як спільний ворог. Експерименти з новими валютними та платіжними технологіями, методами виставлення торгових рахунків та іншими способами уникнути впливу Америки – все це обговорюється.
Авторитарний поворот Америки, а також те, як на нього реагуватимуть її супротивники й колишні союзники, безсумнівно, будуть серед головних факторів, що впливатимуть на новини наступного року. Ніколи після закінчення Другої світової війни відсутність чіткого глобального лідерства чи чогось, що нагадує "міжнародну спільноту", не була такою очевидною.
Стало звичайним вказувати на те, що глобальна співпраця руйнується саме тоді, коли вона найбільше потрібна для вирішення спільних проблем, як-от зміна клімату, швидкий розвиток штучного інтелекту, поширення криптовалют та поглиблення гуманітарних криз.
Все руйнується, а ті, хто при владі, продемонстрували або мало здатності зібрати все докупи, або сильну зацікавленість у пришвидшенні краху.
LIGA.net відкриває цикл спеціально написаним для українських читачів текстом-форсайтом.
викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школи
Рік "третього дихання" і точка неповернення для Кремля
По-перше, мирної угоди не буде. Росія не може завершити війну через низку причин, зокрема економічні (немає коштів для переведення економіки з воєнних рейок на цивільні), політичні (вищі еліти мають зиск від війни), соціальні (треба щось "продати" населенню як перемогу) та військові (треба щось робити з величезною армією, яку не можна просто повернути додому в злидні, бо рознесуть ущент усю Росію, як у 1917-му).
Отже, Росія продовжуватиме війну стільки, скільки зможе, і завершить тоді, коли не зможе. А цей день може настати у 2026-му (не дуже ймовірно), а може, дещо пізніше (що більш імовірно).
Тож тиск на Україну триватиме: тиск на Сили оборони на фронті, на енергетику й логістику, на психіку людей у тилу, тиск на європейських союзників щодо припинення підтримки.
колишня віцепрем’єр-міністерка, міністерка закордонних справ та міністерка фінансів Канади
Захід має заявити: Україна переможе і ми їй у цьому допоможемо
Понад десять років значна частина Заходу розмірковує над тим, як діяти після неминучого підпорядкування України Росією.
Так, ми говорили, що ми з Україною. Так, ми говорили, що будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. І все ж ми незмінно зазнавали невдачі в тому, щоб надати Україні підтримку, необхідну їй для перемоги. Ми навіть неодноразово відраджували Україну використовувати власні ресурси якомога ефективніше, щоб захистити себе.
міністр закордонних справ та віцепрем'єр-міністр Польщі
"Ніколи знову" – знову
"Ніколи знову" – обіцянка і прагнення не повторювати помилок, що призвели до трагедії Другої світової війни, десятиліттями формували міжнародні інститути й політику безпеки. Але зараз протверезний вплив цього гасла послабився. У всьому світі спалахують гарячі точки: від загрози військового втручання США у Венесуелі, жорстокої громадянської війни в Судані й постійної нестабільності на Близькому Сході до війни в Україні та напруженості, що зростає в Тайванській протоці. Усі ці кризи мають глобальні наслідки.
Не дивно, що перед обличчям цих незліченних надзвичайних ситуацій Захід, у широкому розумінні, стикається з найбільшим викликом за останні десятиліття. В основі цього виклику лежить відчуття цивілізаційного виснаження, яке помітили наші супротивники, впевнені, що їхній час настав.
Але чи він настав? Понад 1400 днів минуло відтоді, як Росія розпочала свою триденну "спеціальну військову операцію" – незаконну і неспровоковану агресивну війну – проти України. Щонайменше 1,5 мільйона українських і російських солдатів були поранені або вбиті з того часу в результаті бойових дій, понад тисячу осіб на день. Режим лідера Росії Володимира Путіна, і тільки він, несе повну відповідальність за ці важкі втрати.
(Читати повний текст)
Далі у циклі – тексти Джозефа Стігліца, Акіхіса Нагасіма, Валі Насра, Жана Тіроля та інших політиків, науковців та лідерів суспільної думки.
Copyright: LIGA.net, Project Syndicate, 2025
Коментарі