Всього 11 років – і вже в стрічці почали випливати "псевдоспогади" від сучасників-і-свідків зі зворотами на кшталт "удар прийшов несподівано" (мовляв, ще зранку 18.02.2014 все було чудово, ніхто не підозрював лихого).

Тут я (котра написала "це війна" ще 1 грудня 2013-го) злегка очманіла. Бо ну ок, хай не всі могли розгледіти від початку Майдану, що "це війна", – це поетам належиться мати спеціально на те тренованого "псячого носа" і волати про війну від самого нападу Росії на Грузію, але щоб пам'ятати ФАКТИ, не треба бути поетом, це не є якийсь особливий хист!

Читайте також
Чому я залишаюся оптимістом

"Несподівано" – так можна сказати про "удар" 22 січня, коли було застрелено Нігояна й Жизневського, а згодом знайдено мертве тіло закатованого Вербицького: ось тоді місто справді було приголомшене до кількаденного шоку, – а терор, відловлювання й тортурування майданівців, стрілянина ґумовими кулями (що лишила каліками бозна-скільки народу) і нічні патрулювання городян на масивах перед атаками тітушок невгавали вже місяць, від самого "Вогнехреща".

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росієюрозстріл Майдануєвромайдан