Чому зараз час для самовизначення: не війна за території, а війна на знищення

Війна дійшла до точки самовизначення її учасників. Так званий мирний план став тригером такого самовизначення, хоча й певною мірою симулятивним. Однак самовизначення є необхідним, а тому ситуація потребує максимальної ясності.

Ця війна могла ніколи не початися, і тоді її учасники розв'язували б зараз інші проблеми. Але після того, як вона почалася і, особливо, коли вона продовжилася у тому вигляді, як зараз, вона стала війною на знищення.

Тобто для Росії вона не завершиться, поки існуватиме Україна, а для України спокою не буде, поки існуватиме РФ. І жодні мирні угоди цього вже не змінять.

Не ми обрали такий характер війни. Його визначила Росія. Але ми цей формат змінити не можемо.

Війна є симетричною за цілями, але асиметричною за засобами. Ми не можемо знищити Росію в той спосіб, у який вона намагається знищити Україну. Але це не означає, що наша ціль є недосяжною. Просто ми маємо знайти інший спосіб.

І, в принципі, цей спосіб є відомим. Росія під час активної фази цієї війни прискорено деградує. І наше завдання полягає в тому, щоб у цій деградації вона пройшла точку неповернення.

Цю точку вона вже пройшла на багатьох треках: у відносинах з Європою, на стратегічних ринках, у технологічних перегонах, в реінтеграційних проєктах на пострадянському просторі.

Але є ще над чим працювати: стратегічні озброєння, відносини зі США, авторитет на Глобальному Півдні. Прямо зараз відбуваються незворотні процеси у фінансово-економічній сфері країни-агресора.

Наше завдання просте: не дати процесу зупинитися. І тут головне – тримати у фокусі пріоритети.

Може бути втрата квадратних кілометрів, але водночас реалізація головних цілей. А може бути дуже "вигідна пропозиція", яка перекреслює всю стратегію. Втім, збройне протистояння і "реалії на землі" на цей момент вже відіграють допоміжну роль, лише як аргументи в політиці та економіці.

Ну, і при цьому нам самим треба елементарно вижити. Усім нам...

Оригінал