Ми незручні для всіх – парадоксальні українці, які змушують свою державу працювати на себе

Останні події – розслідування НАБУ, звільнення Єрмака, відставки, вчасне ухвалення бюджету (гидкою коаліцією, але все ж), детектив НАБУ на свободі – стверджують мене в думці, що українці успішно побудували скутого Левіафана, в термінах Аджемоґлу/Робінсона (автори книги "Чому нації занепадають" – Ред.).

Наша держава достатньо спроможна, щоб забезпечувати десятилітній спротив потужній, централізованій, ресурсній імперії.

Так, в основі спротиву величезна самопожертва мільйонів конкретних людей, але без спроможної держави (яка теж складається з нас, українців) усе б швидко закінчилося, як у минулі рази.

І водночас ми не дозволяємо цій достатньо спроможній державі перетворитися на деспотичного Левіафана, який не зважає на народ, не обслуговує його, а використовує лише, як інструмент. Під час війни це особливо неймовірне досягнення.

Україна є унікальним прецедентом крокування оцим вузьким коридором у таких важких геополітичних обставинах.

І я думаю, що це вкрай неприємний і дратівливий приклад не лише для Путіна й усіх росіян, які радо б втопили нашого скутого Левіафана у нашій же крові й сказали світу – дивіться, так буде з кожним хто посміє підважувати нашу деспотично-покірну модель державності. Це муляє очі навіть російським псевдолібералам. Особливо їм.

Але це також дратує Китай, який тисячоліттями кидає між легалізмом і конфуціанством – двома моделями деспотії, в яких немає місця голосу народу й увласненню держави.

І це, впевнений, шалено бісить Трампа, його дітей, консервативне крило респів і, мабуть, частину американської ІТ-олігархії, які всі сплять і мріють про повний демонтаж демократичних оков і приватизацію найпотужнішого Левіафана світу.

Ми жахливо незручні для всіх – оці парадоксальні українці, які у вкрай несприятливих умовах, за пару десятиліть зібрали свою державу, оживили і приборкали цю потвору, цього дракона з ексклюзивним правом на насилля, і змушуємо його працювати на себе – криво, з ексцесами, але на себе.

Це не стала історія, не успіх назавжди. Утримання у цьому вузькому коридорі балансу вимагає постійних зусиль і не гарантоване, особливо з таким тиском від непідконтрольних своїм народам Левіафанів.

Але як же це круто. Цінуймо.

Оригінал