Політичні наслідки відставки Єрмака

Відставка Андрія Єрмака з посади керівника Офісу президента України, яка сталася 28 листопада, стала не просто великим політичним землетрусом. По суті, це така собі мініреволюція і для системи державного управління, яка склалася за президентства Володимира Зеленського, і для політичних процесів в Україні.

Ця відставка з високою ймовірністю зменшить (хоча б частково) особистий вплив керівника Офісу президента України на систему влади в нашій країні. Річ у тім, що Єрмак часто використовував механізми ручного управління, зав'язані особисто на нього. Значною мірою це була персоніфікована система адміністрування.

Крім того, він мав дуже тісні довірчі стосунки із президентом Зеленським. Хто б не став новим керівником Офісу президента, він не матиме таких особливих особистих стосунків із Зеленським і не зможе використовувати такі саме методи впливу, як Єрмак. Відповідно, особистий вплив нового глави Офісу президента України на систему державного управління буде помітно меншим.

Але вплив президента Зеленського на уряд, на силові структури та на місцеві державні адміністрації переважно збережеться. Складніше буде із впливом на Верховну Раду, де може припинити існування однопартійна парламентська більшість, яку представляла президентська партія.

Однак кризові процеси в президентській фракції в парламенті почалися ще раніше. Відставка Єрмака їх лише посилить і прискорить.

Значні зміни можуть відбутися в інформаційному середовищі. Це стосується і подальшої долі національного телемарафону, і, особливо, мережі телеграм-каналів, яку пов’язували з Єрмаком.

Відставка матиме парадоксальний ефект. Вона послабить систему ручного адміністративного управління з боку Офісу президента. Але вона ж може відносно стабілізувати політичну ситуацію в країні, оскільки зніме надмірну політичну напругу, пов'язану з дуже негативним ставленням до Єрмака у багатьох українських політиків і значної частини громадянського суспільства.

На відносини з європейськими та американськими партнерами відставка вплине скоріше позитивно. Європейці давно просили президента Зеленського про неї. Корупційний скандал лише посилив ці вимоги.

Американцям (і за Байдена, і за Трампа) Єрмак також не дуже подобався, зокрема і як переговорник. За даними з різних джерел, американцям нібито не подобався рівень його англійської мови, його негнучкість, його монопольний вплив на Зеленського й обмеження доступу до президента України. Але зазначу, що американці не мали політичних претензій до Єрмака, зокрема й до його переговорної позиції. Їм не подобалися манера та особливості політичної поведінки.

Переговорні позиції України відставка не послабить, може навіть посилити. Переговорну позицію України визначав не Єрмак, а президент Зеленський. І ця позиція формувалася колективно, а не одноосібно.

На відміну від переговорного процесу Зеленський не має готової кандидатури на заміну в Офісі президента. Зараз називають різні кандидатури. Але явного фаворита немає.

Вибір наступника Єрмака не вплине суттєво на політичну ситуацію. Фігура нового очільника Офісу президента України має скоріше заспокоїти суспільство, показати, що ця людина не буде "новим Єрмаком", тобто всесильним другим керівником України.

В опозиційному середовищі є прихильники майже конспірологічної версії – що Єрмак йде лише формально, а насправді він залишиться за лаштунками, і буде, як і раніше, керувати Офісом президента, тільки неофіційно. Однак враховуючи роздратований коментар Андрія Єрмака щодо його відставки виданню New York Post, а також інформацію деяких медіа про те, як Єрмак сприйняв свою відставку, ця версія зараз виглядає непереконливо.

Єрмак може зберегти добрі особисті стосунки із президентом Зеленським, і навіть може виступати у ролі його неофіційного та неформального (можливо навіть таємного) радника. Але якщо його можливий вплив на рішення та дії президента України стане відомим, це викличе багато критики й навіть звинувачень на адресу Володимира Зеленського.

Політичний вплив Андрія Єрмака ґрунтувався виключно на посаді глави Офісу президента України, а також тісних і довірчих стосунках із президентом Зеленським. Інших інструментів політичного впливу Єрмак не мав.

Він міг би частково зберегти свій вплив, якби новим керівником Офісу президента було призначено його ставленика. Але поки що такий варіант видається малоймовірним.

З огляду на те що зараз Андрій Єрмак втратив свою визначальну посаду і, ймовірно, можливість регулярних контактів із президентом Зеленським, а також буде фігурантом антикорупційного розслідування НАБУ, його політичний вплив, найімовірніше, буде мінімальним (і то лише в тому разі, якщо він хоча б іноді спілкуватиметься з Зеленським або збереже контакти з деякими впливовими людьми у владі).

Так чи так, в Україні починається політичне життя без Єрмака. Яким воно буде, ми побачимо вже найближчим часом.

Оригінал