Справа Міндіча-Галущенка: головний політичний детонатор осені
Справа Міндіча-Галущенка обіцяє бути головною внутрішньополітичною подією не тільки осені 2025 року, а, мабуть, і всього поточного року. Щобільше, вона може стати рушійною силою різних внутрішньополітичних конфліктів і ситуацій, особливо в разі завершення війни й проведення повоєнних виборів.
Вже очевидно, що справа буде дуже резонансною. Головний її суспільно-політичний виклик полягає в тому, щоб знайти прийнятний баланс між необхідністю повноцінного розслідування цієї справи з подальшим розглядом в суді і збереженням хоча б відносної внутрішньополітичної стабільності в умовах повномасштабної війни (щоб уникнути некерованої політичної кризи). Власне про це мають пам’ятати в першу чергу і у владі, і в опозиції, і в НАБУ.
Влада не має заважати розслідуванню і починати війну проти НАБУ. Інакше проблем буде ще більше. Зокрема, це стосується і міжнародної репутації України, а також наших відносин з партнерами. Схоже, що в Офісі президента це розуміють. У всякому разі президент Зеленський у вечірньому зверненні заявив, що підтримує розслідування НАБУ і САП щодо корупції в енергетиці.
Звісно, що ця справа є величезним політичним ризиком і міною сповільненої дії для президента. Але зараз головний виклик і для нього, і для всієї країни – це війна.
Для опозиції існує велика спокуса розпочати масштабну атаку. В мирних умовах, мабуть, так воно б і було. Але в умовах повномасштабної війни з Росією починати внутрішню політичну війну – це ризик гострої внутрішньополітичної кризи, яка може значно послабити державу, а в найгіршому варіанті призвести і до військової поразки.
Ризик внутрішньої дестабілізації мають розуміти і в НАБУ. Власне, йдеться про загальносуспільний інтерес. Є ще одна проблема, про яку не мають забувати в НАБУ, – як не повторити помилки, які були у їх попередників. Гучний початок справи ще не гарантує її успішного завершення.
Нагадаю про так звану бурштинову справу. Тоді все також починалось бурхливо і яскраво: спецагентка Катерина, спецоперація з врученням і отриманням хабаря, коли використовувалися таємні аудіо- та відеозаписи. ФБР в тій справі теж фігурувало (працівник ФБР представляв фіктивну іноземну компанію в оборудках з народними депутатами України).
А закінчилось усе розвалом справи в судах, зокрема і тому, що використовувались методи збору інформації, які суд не визнав процесуально законними.
Враховуючи специфіку нашого законодавства, ця справа може затягнутися на роки (зокрема, розуміючи і її масштаби). Те, що відбувається зараз, – це лише зав’язка і прелюдія тривалого кримінально-політичного серіалу, який періодично нагадуватиме про себе.
Один з найближчих епізодів цього серіалу – політична доля Галущенка. Якщо він отримає підозру від НАБУ, тоді неминуче виникне питання про те, чи він може обіймати посаду міністра, а посаду міністра юстиції і поготів. Правовий конфлікт інтересів в цьому випадку є очевидним. А є ще етичні й політичні суперечності.
Найкращий варіант розв’язання цієї проблеми – добровільна відставка Галущенка з посади міністра юстиції. Якщо ні, то Кабмін має відсторонити Галущенка від виконання обов’язків міністра як мінімум на час розслідування. Скажу вкрай цинічно, з політтехнологічного погляду цей токсичний баласт краще скинути з урядового борту.
Щодо Міндіча, то, схоже, він переховуватиметься за кордоном. З’явиться ще один "біженець", який ховається від правосуддя. Не перший, і, мабуть, далеко не останній. І це ще одна правова проблема на майбутнє.
А загалом ця справа стане ще одним випробуванням для країни, для відповідних державних структур, для політиків, для антикорупційних інституцій і процесуального законодавства, та й для суспільства.
Коментарі