Українці стали поперек горла ділкам з усього світу – вони вже не знають, що з нами робити
Українська нація вперто не хоче вмирати. Складається враження, що ВОНИ вже не знають, що з нами робити.
Нас намагаються вбити росіяни, нас намагається поламати через коліно американська адміністрація Трампа, нас намагається хоч якось продати власна влада. А українці бʼються в окопах, українці не продаються, українці відверто глузують з американських ділків без посад і відповідальності, що вдають із себе миротворців.
Якісь абсолютно хаотичні заяви в різних владних кабінетах сигналізують нам, що нас можливо б усіх і продали, але неможливо продати те, що не продається. Українська нація тупо стала поперек горла усьому світу. Ніхто не знає, що з нами робити. Усі б і раді були вже домовитись з Путіним на умовах Путіна, але ми не збираємось капітулювати, тримаємо зброю і тримаємо стрій.
В холодному повітрі на різних континентах повислі запитання. Чому ми не виходимо з піднятими руками? Чому не складаємо зброю і продовжуємо опір? Чому не посипаємо голови попелом? Чому не копаємо собі помиральні ями? Чому не погоджуємось віддати усе, що маємо? Чому не обожнюємо владу і не хочемо собі царя?
Дуже незручна нація. Без жартів, на нашому місці вже зламався би будь-хто, адже ніхто у світі не готовий до сучасної високотехнологічної війни проти низки ядерних країни, що усі чотири роки намагаються розчавити одну-єдину безядерну країну.
Вже й істеричного Трампа долучили з його торговцями повітрям. Сусіди, усілякі там Орбани/Фіцо, бʼють нам у спину. Божевільні гроші вкладаються у пропаганду. І такі самі божевільні гроші крадуться з українського бюджету. А українці вперто не хочуть бути рабами. Навідріз. Ні під яким соусом. Ніякими обіцянками. Ніяким тиском і погрозами.
Звісно, що ще є у нас малороси, які готові падати на коліна перед московськими вбивцями, але вони вже в країні не вирішують.
Нарешті ми зробили це. Століття поневолення, голодомори, масові страти, репресії, позбавлення власної мови й культури, депортації, катування і приниження дали нам імунітет і жагу до виживання. Ми більше не віримо гарантіям безпеки, ми не віримо, що все минеться, ми не віримо, що за нас хтось заступиться. Ми віримо лише в зброю у власних руках.
Озброєна і згуртована українська нація – єдина гарантія нашої безпеки і виживання, єдина гарантія існування України та українців. Дайте нам зброю і відійдіть, ми самі порвемо будь-якого ворога.
Світ дедалі більше не має права вчити нас життю, вся їх філософія та ідеологія, всі їх принципи та цінності – ми побачили чого вони насправді варті. Вони нічого не варті.
Америка, що прагнула бути лідером і взірцем свободи й права, впала на коліна перед диктатурами і продала всі свої цінності з молотка, а Віткофф і Кушнер бігають оформлювати продаж американської совісті та гідності.
У світі немає більше не те що міжнародного права, а навіть сталих правил. Всі цінності нахиляють на догоду "гарним угодам". Гроші, влада та марнославство стали новими глобальними цінностями.
Тож, в першій чверті ХХІ століття, ми маємо згуртовану групу диктатур, що вже диктують свої умови всьому світу, і маємо колишній табір демократій, де дедалі більше членів цього альянсу відмовились від сталих принципів на догоду новим глобальним цінностям.
В той час, як деякі політики кажуть: "Ми ближче до миру ніж будь-коли!", я кажу: "Ми ближче до глобальної технологічної війни ніж будь-коли". Власне, вона вже триває, і ми найдосвідченіші в цьому.
І останнє: ви ніколи не нагодуєте упирів віддаючи їм більше крові. Від цього в них збільшується апетит і амбіції. Шанс на порятунок є, треба відкинути ілюзії і дивитись правді в очі через приціли нашої зброї.
Коментарі