Чому у кібербезпеці найслабші місця – не сервери, а люди

Березнева атака на Укрзалізницю та реєстри Міністерства юстиції стала ще одним доказом: кібербезпека — критичний елемент державної стійкості. Під час квітневого засідання НКЦК неодноразово говорили про те, що майбутні атаки будуть масштабними і підготовленими заздалегідь. І саме керівники об’єктів критичної інфраструктури — як державної, так і приватної — мають забезпечити не лише її захищеність, а й готовність людей до реагування.

Це сигнал і для бізнесу. Кібербезпека перестає бути лише технічним завданням, а кіберстійкість стає основою стабільності й обговорюється на найвищому керівному рівні. Поки одні компанії впроваджують політики безпеки й навчають працівників, інші досі сприймають кіберзахист як прерогативу ІТ-відділу. Але статистика і реальні кейси доводять: такий підхід — хибний і небезпечний.

Подивімось на світові тенденції кіберзагроз. Що ми там бачимо? За даними дослідження Stanford University, 88% кіберінцидентів стаються через людський фактор. Europol наголошує на зростанні кількості атак через фішинг та deepfake-відео. Це знижує поріг входу для кіберзлочинців, бо атакувати бізнес стає простіше і дешевше. І поки система вразлива, компанія ризикує не лише грошима, а й довірою клієнтів та репутацією.