США відмовилися від зустрічі президента Джо Байдена і президента України Володимира Зеленського перед зустріччю з главою Росії Володимиром Путіним після історії з Нафтогазом. Що і потрібно було довести.

Спочатку ви говорите держсекретарю США Ентоні Блінкену, що можете робити все що хочете, і знищуєте реформу, яку реалізовували спільно з США, а потім дуже дивуєтеся, коли Америка поводиться не так, як мають стратегічні партнери.

А ви не думали, можливо США не вважають, що Україна поводиться як стратегічний партнер, коли порушує всі домовленості? Може США вважають, що стратегічні партнери повинні боротися з корупцією, а не руйнувати інститути, які покликані боротися з корупцією?

Це було очевидно. В той же день, коли по-шахрайськи була зруйнована реформа корпоративного управління Нафтогазу. Уже тоді всі кричали про те, що це коштуватиме нам відносин з США. Що це коштуватиме нам підтримки наших партнерів. Що США були залучені в історію з Нафтогазом дуже щільно.

Але ні.

Слідом за Блінкеном, Україна заявила, що нікому нічого не винна. Напевно ж розуміючи, що за цим стоїть.

А потім був Північний потік-2. А потім відмова США від зустрічі з президентом України перед зустріччю Байдена з Путіним, яка присвячуватиметься й Україні. Це дипломатичний ляпас. Який покликаний привести Україну до тями. Дати зрозуміти, що українська влада дуже-дуже сильно помиляється, думаючи, що підтримка буде в будь-якому випадку. Думаючи, що геополітика завжди прийде на допомогу. І Україну завжди підтримають.

Але ні. Україна – не пуп Землі. Час зрозуміти це. І у адміністрації Байдена є безліч пріоритетів. Стосовно клімату. Щодо економіки. Китай. І щоб потрапити на радари, щоб Україну вносили в ці пріоритети, треба вистрибувати зі штанів.

І показово, що США, не маючи змоги сказати щось дипломатичною мовою, вже безпосередньо зливають відповідь пресі. Щоб в Україні нарешті почули. І зрозуміли – якщо не розумієте мови дипломатії і не можете здогадатися. У всього є своя ціна. Дипломати в США, нарешті, згадали: коли робиш ремонт, треба говорити з будівельниками матом, щоб вони зрозуміли, що ви налаштовані серйозно, а не жартуєте.

Чи змінить свій підхід Україна? Побачимо. Поки є небезпечна ілюзія, що ми зможемо прошкандибати без підтримки. Яка заснована на запасі міцності від зроблених реформ і вкрай сприятливої ситуації на зовнішніх ринках. Де дуже багато грошей і вони безкоштовні.

Але запас міцності може закінчитися. А ситуація на ринках не може вічно перебувати в стані ейфорії. Рано чи пізно шара скінчиться. І тоді принесуть рахунок. І краще в цей момент мати плече, на яке можна буде спертися. Тому що Путін точно нікуди не подінеться...

Оригінал