Америка продолжает гореть: неужели там действительно все так плохо?

Вже 11 днів в США тривають протести після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда. Він помер через здавлювання його шиї і спини співробітниками поліції Міннеаполіса, заявили найняті його сім'єю судмедексперти.

Масштаби протестів порівнюють з акціями руху за права чорношкірих у 60-х та з Лос-Анджелівським бунтом 1992-го року.

Динаміка насилля зростає щодня: у кількох містах (зокрема в Лос-Анджелесі та Нью-Йорку) почались масові погроми. До протестувальників долучились радикальні рухи та мародери. Поліція та Нацгвардія застосовує гумові кулі та сльозогінний газ. Щодня тривають сутички поліції та демонстрантів. Понад 190 журналістів отримали травми під час протестів.

Читайте також - Протести в США - нагадування владі в усьому світі, хто головний в країні

Події розгортаються просто миттєво. В один день у Вашингтоні капітан нацгвардії тисне руку протестувальнику, і вже вечері проводиться розгін демонстрантів перед Білим домом. Заклики до мирного протесту перегукуються з радикальними атаками угрупування "Антифа" (скорочення від "Antifacist Action" – "Антифашиський рух"). На перший погляд відбувається, м'яко кажучи, повний безлад та анархія, в котрому лунають то підтримка, то критика намірів президента США Дональда Трампа задіяти військових.

Що ж відбувається? 

Протести в США, яка причина чи причини заворушень, хто учасники цих протестів.

Каталізатором протестів, як згадувалося раніше, стало вбивство афроамериканця, який помер при затриманні поліцією. Звільнення винних поліцейських та відкриття розслідування практично нічого не дали. Це був лише спусковий гачок до підняття набагато масивніших проблем – як історичних, так і ситуативних.

Перш за все, треба визнати факт, що справді в США існує проблема асиметричного насилля поліції стосовно чорношкірого населення, що разюче помітно на прикладі дії поліції. На 13% чорношкірого населення США припадає понад 30% випадків убивств поліцією. Це вже не перший протест і не перші масові безлади в США з цього приводу, що накладається і на історичну проблеми рабства та расової сегрегації у ХХ ст. Але це є далеко не єдиним аспектом, що спричинило такий потужний резонанс.

Хтось дійсно протестує, а хтось скористався ситуацією?

Більшість масових акцій насправді мирні. Зараз ми можемо виділити чотири групи учасників: мирні демонстранти, ультраліві, ультраправі та мародери.

Чіткої статистики щодо кількості учасників зараз немає. Але масштаб можна оцінити навіть за географією протестів. Станом на 01:00 4 червня (за київським часом), понад 9 000 осіб затримано, 11 людей загинуло. Паралельно з цим у містах протести переростають у акції мародерства та акції ультрарадикальних угрупувань.

Варто розуміти, що більшість протестувальників не мають відношення до насильницьких акцій, а брат вбитого Джорджа Флойда офіційно засудив безлади та насилля.

Читайте також - Чому протести в США вийшли за межі Твіттера

Також ситуацією скористалась група "Антифа", котра протистоїть Трампу та критикуює його політику, проводячи масові акції проти нього з 2017 року.

Те, що події виходять за рамки наративу критики расизму в поліції, вказують події у Портленді – наразі там відбулись сутички між ультраправими Proud Boys та "Антифа". І саме на останніх наразі падає основна критика Трампа, котрий погрожує визнати ультраліву анархістську організацію терористичною.

На фоні цих політичних сутичок та протестів відбувається банальні погроми, котрі не вмотивовані політичними цілями. У деяких штатах бунти очолюють наркокартелі та інші злочинних угрупування, про що зокрема заявив губернатор Міннесоти.

До чого це все теоретично може привести?

Наразі протести не вщухають, насилля на вулицях (станом на 01:00 4 червня за київським часом) вщухає, проте кількість задіяних силовиків зростає, як і географія протестів. Наразі протести відбуваються більш ніж у 30 американських містах та ще у 58 по всьому світі.

З точки зору політичної науки, такі акції коректно називати політикою незгоди суспільно-політичних рухів. Тут нам варто виділити дві ключові тези: радикалізація (застосування політичного насилля протестувальниками) залежить від структурних умов, у котрих вони (протестувальники) знаходяться.

Говорячи простіше, ситуація відбувалось не через сам факт вбивства, а через те, що в цілому умови для протестів були "сприятливі".

Читайте також - Америка у вогні: що відбувається в США і хто все розпалює. Розповідь з Нью-Йорка

Потужна критика Трампа напередодні виборів (що лише посилилась завдяки протестам), ще не втрачений шок від карантину через пандемію COVID-19 та подальший різкий спалах безробіття – далеко не всі фактори, котрі варто врахувати при вивченні причин такої різкої радикалізації протестів.

Прогнозувати чим все закінчиться наразі складно, і не варто.

Але з точки зору політичної теорії, варто відмітити, що насильницькі протести не тільки дуже затратні для суспільства, вони також і малоефективні. Лише 26% насильницьких акцій протестів є успішними, тоді як ненасильницький спротив дієвий у 53% випадків. Важливість чи буде розрізнення між мародерами, ультрарадикалами та мирними протестувальниками зростає з кожною новою кинутою цеглиною у вітрини.

Невже там дійсно все так погано, що вивело людей на вулиці?

Як ми вже згадували, наразі важко сказати остаточні причини та наслідки від сьогоднішніх подій. Однозначно є проблема, із фактичним високим відсотком насилля поліції за расовою ознакою.

Проте чи справді корінь питання в історичній несправедливості або у депривованому становищі афроамериканців (хоча ці фактори вплинули на масштаб і динаміку подій)? Як економічні так і соціальні проблеми можуть бути лише додатковим приводом для мобілізації протестів та радикалізації, проте не є однозначним фактом.

Є факт перманентного перевищення повноваження насилля зі сторони поліції. Є факт смерті людини через неправомірні дії правоохоронних органів, що стало каталізатором процесу протестів по країні. Але наскільки ця проблема відображає ситуацію з расовою дискримінацією, є відкритим.

Доказом тому є масові акції примирення американців різного расового походження але й також сутички ідеологічних радикальних груп чий спектр проблематики та мотивів виступів куди більший. Що ми точно знаємо – мотиви та дії мирних демонстрантів та інших угрупувань варто чітко розподіляти як і владі (зокрема силовикам), так й протестувальникам.

Чіткіше ж розуміння масштабів кризи можна зрозуміти, на жаль, лише постфактум.