Байден считает Путина убийцей. Неужели на Западе осознали, кем он является на самом деле

Президент США Джозеф Байден відповів "так" на питання журналіста ABC Джорджа Стефанопулоса, чи вважає він вбивцею президента Росії Володимира Путіна. І пообіцяв, що невдовзі весь світ дізнається, яким чином Путін відповість за свої вчинки.  

До цього моменту жоден з американських президентів не називав Путіна чи якогось іншого очільника РФ "вбивцею". Навіть за часів радянсько-американських взаємин. 

І це ніяк не виглядає дивно. Адже Путін – не просто людина, яка використовує для вбивств державний апарат. Він перетворився на очільника справжнього злочинного угрупування, яке використовує у власних інтересах для розправи зі своїми опонентами. Росія для нього – це лише можливість до збагачення.  

Можемо згадати численні випадки, у яких Путін використовував державний апарат Збройних сил РФ та спеціальних служб проти окремих держав. Наприклад, під час війни у Грузії, чи нападу на Україну. 

Але бувають ситуації, коли вся сила державного апарату РФ спрямована проти конкретної людини, яка є опонентом Володимира Путіна. Останній випадок – отруєння російського опозиціонера Олексія Навального – достатньо промовистий. Але і до цього було чимало таких випадків, як от вбивство біля стін Кремля російського політика, колишнього першого віцепрем’єра РФ Бориса Нємцова. А скільки було загиблих політиків, активістів, журналістів… 

Про все це варто пам’ятати і чітко усвідомлювати, яким є діючий російський режим. 

Але правди ніде діти. Захід досить довго йшов до розуміння, ким є насправді "містер Путін", адже вперше таке питання постало ще далекого 1999 року. Потрібно було кілька десятиріч, щоб отримати на нього відповідь, довжиною в одне слово "так" від Байдена. 

Наразі ми відзначаємо десяту річницю трагедії у Сирії. 10 років тому сирійське повстання сприймалося виключно як один із епізодів Арабської весни, коли на усьому близькому Сході люди підіймалися на боротьбу проти диктаторських режимів. 

Але у випадку з Сирією, все відбувалося зовсім інакше, ніж то було у Єгипті чи Тунісі. У Сирії Володимир Путін вирішив допомогти своєму союзнику Башару Асаду. Саме це спонукало останнього до найчорніших злочинів проти людства – застосування хімічної зброї, розстрілів мирних демонстрацій населення. Це, у свою чергу, спровокувало зростання найрадикальніших настроїв у самій Сирії і призвело до найбільшого у історії європейського континенту поневіряння емігрантів.

Але і тоді західні політики намагалися лише домовитися з Путіним. Вони його не зупиняли. Тодішній президент США Барак Обама, віцепрезидентом у Адміністрації якого був Джозеф Байден, проводив певні червоні лінії, а коли Путін і Асад їх перетинали, далі домовленостей все-одно нічого не доходило. 

Таким чином Володимир Путін переконався, що може робити все, що йому заманеться. Така бездіяльність повторилася і під час анексії Росією Криму. Західні лідери переконали себе в сакральному значенні Криму для Путіна та його співвітчизників. Вони вважали, якщо Крим без війни приєднають до Росії, то Кремль зупиниться і дасть Україні спокійно розвиватися. 

Але ми знаємо, до чого це призвело. Все закінчилося вторгненням Путіна і російських диверсантів на територію України та війною на Донбасі. Виявилося, що Путін не наїсться лише одним Кримом. Навпаки – він не збирається зупинятися.

Коли і на ці його дії Захід лише спробував домовитися, очільник Росії знову переконався, що може робити що завгодно. І ця трагедія людства, яку ми переживаємо у зв’язку з путінським режимом, продовжується. Нові дії, агресії, дестабілізація ситуації у сусідніх країнах, нові розправи з політичними опонентами. Але тепер ця боротьба відбувається ще й з населенням Росії, яке виступає проти Путіна, з людьми розправляються відкрито, на вулицях російських міст – від Хабаровська, до Москви. 

парадоксально, що і в цьому випадку Путіна ніхто не може зупинити, тому що він переконався у власній безкарності. Адже санкції, які Захід запровадив проти Росії, – одна назва, і можуть бути лише такими, щоб не завдати удару західним економікам. Максимум боротьби з соратниками Путіна, на який може вдатися Захід, – заборонити в'їзд до Євросоюзу або тримати авуари в західних банках. Та і то – не всім. 

Таким чином, відчуття безкарності штовхає російське керівництво до нових і нових витівок, які не мають нічого спільного з людяністю, Кремль фактично наступає на міжнародне право та норми життя людей. Виходить, тебе можуть отруїти на будь-якій вулиці звичайного західного мирного міста і твоїм кривдникам нічого за це не буде. Це звичайнісінький державний тероризм, який став сутністю російської політики.

Тепер важливо зрозуміти – як після таких гострих слів Байдена щодо Путіна буде діяти американська адміністрація. Які міри приймуть США, щоб зупинити очільника Кремля. Чи дійсно в Білому домі усвідомлюють той факт, що Кремль потрібно зупиняти у всіх його злочинах.

Якщо це розуміння дійсно є і воно буде підкріплене практичними діями, це може стати ще й важливим етапом розвитку України. 

Якщо світ почне опиратися путінському злу, для України – це найкраща можливість захистити нашу державність, незалежність, територіальну цілісність. 

Зрештою, зменшити вплив колабораціоністів, союзників Москви, яких в Україні є чимало. 

Ці люди повинні зрозуміти, що зробили неправильну ставку, мають переконатися у безперспективності своїх дій. Як і в тому, що зло в Україні ніколи не переможе. 

Втім, як і у всьому світі.