У другому читанні 18 вересня українські парламентарі прийняли законопроект №1080 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес». Саме цей документ дає підстави говорити про пом’якшення умов, в яких розвивається малий, середній та великий бізнес в Україні. Короткий за змістом, цей законопроект показує динаміку до зменшення тиску на підприємницьку діяльність.

Однак з його введенням у дію будуть розчаровані слідчі управлінь фінансових розслідувань, адже цей закон містить у собі не просто декриміналізацію фіктивного підприємництва, але й несе наслідки, передбачені статтею 5 Кримінального кодексу України, оскільки зворотну дію декриміналізації ніхто не відміняв.

За цією ж статтею (ч. 1 ст. 5 КК України) скасовується злочинність діяння, пом’якшується кримінальна відповідальність або іншим чином поліпшується становище особи. Цей закон має зворотну дію у часі. Тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно, усі кримінальні провадження за ст. 205 КК України втрачають свій сенс та наслідки, залишаючи податківцям ст. 212 КК України. І тут все буде не так просто.

Новий закон збільшив поріг ухилення від сплати податків. Так, раніше за ч. 1 ст. 212 КК України було підставою ухилення від сплати податків на суму 1000 неоподаткованих мінімумів громадян і більше, тобто у 2019 році як мінімум 960 500 гривень, тоді як у відповідності до змін стало 3000 неоподаткованих мінімумів і більше, тобто у 2019 році – більше 2 881 500 гривень.

Чи означає це відсутність претензій до платників податків? Думаю ні, скоріше за все активізуються податкові органи з перевірками, що є цілком логічним і доцільним в реаліях сьогодення, адже недоїмка податків в бюджет має бути предметом нагляду саме в рамках виконання податковими органами своїх функцій, а не тиском через кримінальні провадження на бізнес.

Як було раніше? Донедавна найпопулярнішими статтями для проведення обшуків у податківців були статті про фіктивне підприємництво та ухилення від сплати податків (ст. 205 і 212 КК України).

При цьому, для проведення обшуку необов’язково була наявність факту штучного придбання підприємством ПДВ, чи участь у конвертаційних схемах, достатньо було мати у ланцюгу контрагентів не добросовісного контрагента.

Варто зазначити, що довести фіктивне підприємництво в судовому порядку не так просто, більшість вироків в Єдиному реєстрі судових рішень за ст. 205 КК України стосуються випадків визнання вини з боку керівника відповідного фіктивного підприємства.

Потім відповідні вироки складали базу для винесення контрагентам такого фіктивного підприємства податкових повідомлень-рішень, або підставою для проведення перевірки у підприємств, або підставою для здійснення досудового розслідування щодо контрагентів фіктивного підприємства.

Говорити про закон як чарівну пігулку зарано, адже для зменшення тиску на бізнес велику увагу необхідно приділити реформуванню взаємодії податкових органів з платниками податків.