День самодостаточности: почему мы настолько не уверены в себе и своей стране

Відгриміло святкування 29-ї річниці Незалежності України. На Софіївській площі пройшло неоднозначне святкування і Офіс президента презентував новий офіційний промо-ролик України. Непоганий привід підняти питання про нашу самодостатність. 

Давайте чесно. Нам подобається бути на перших місцях. Ми любимо пишатися та схильні до крайнощів: або воля, або смерть; або пан, або пропав; або зрада, або перемога. 

Українці – творча і амбітна нація. Незважаючи на те що її пригнічували, зневажали, вважали частиною імперії, як наслідок — сучасної Росії. Як і будь-яку нормальну людину, така історія травмувала колективного українця (тобто нас з вами). Якщо зранку ми можемо сказати про необхідність боротьби з меншовартістю, то вже в обід повторюємо вивчені конструкції, що підживлюють ту саму меншовартість.

Дивлячись новий рекламний ролик про Україну, який на День незалежності презентував президент Володимир Зеленський, ми дізналися, що у нас є новий Берлін, своя Венеція і свої Мальдіви.

Якщо задача тут сподобатися іноземцям, на яких у першу чергу розрахований продукт, то їм не цікавий новий Берлін. Бо вони там, по-перше, були, а по-друге, навіщо їхати в якийсь новий Берлін, що переїхав до Києва? Краще вже до старого, перевіреного і головне — справжнього Берліну. 

А от новий Київ, з його енергією, людьми, їжею і сумішем стилів, може бути дійсно цікавим та скласти конкуренцію і Берліну, і Відневі, і Варшаві.

З іншого боку, наскільки потужніше звучать слова про щось справжнє і автентичне. Наприклад, коли на виступі минулого року президент говорив про українську мову.

За останні кілька місяців я багато подорожував країною і нарахував щонайменьше п‘ять "маленьких", або "наших Швейцарій": дві у Канівському районі, одну в Шешорах, одну в Тернопільській і одну в Івано-Франківській областях. Я не впевнений, що люди, які про неї розповідають, були в Швейцарії (я і сам не був). Але ці місця дуже цікаві і без порівняння зі Швейцарією.

Найбільш виразних і помітних форм ця тенденція набула у сфері столичної і регіональної нерухомості. "Оксфорд" будують поруч з "Чикаго", мікро-Ейфелева вежа раптом з’являться на Печерську, а у полі стоїть ЖК "Данія" (ні до тенденцій відомого данського урбанізму, ні до філософії хюгге ця новобудова не має жодного зв‘язку).

Вся ця фантастична невпевненість у собі, звичайно, має історичні коріння. Пройшло лише 29 років з моменту проголошення незалежності України. Артиклю "the", що позначає частину чогось, ми позбавилися лише у 90-ті. І навіть найбільш ліберальні росіяни продовжуть казати "на Україні", незважаючи на зауваження.

Але ж невпевненість частини наших політиків, підприємців чи рекламістів не означає, що так має бути. Ніхто крім нас не заважає краще розуміти наші сильні сторони, називати бренд українською мовою (якщо 99% аудиторії українці), або знайти змістовне підґрунтя для комунікації чи дизайну. Тим більше, що нашій історії трохи більше ніж 1000 років.