UA

Коронавирус как диагноз для власти: что делают не так и как нужно было

Коронавирус как диагноз для власти: что делают не так и как нужно было

CEO & Founder коммуникационного агентства UK communications
04.03.2020, 08:02

Провал с освещением коронавируса в Украине - показатель, что правильная коммуникация - это не о "тушении пожаров", а об их недопущении (укр)

Понад місяць з усіх ЗМІ тільки й чутно про спалах коронавірусу, беззахисність України перед епідемією та світовий колапс. Всі, хто дотичний до медіа, знають – чим страшніше звучить заголовок, чим "драматичніша" історія в телесюжеті - тим клікабельніший та рейтинговіший матеріал. 

Страшилки в медіа, довге мовчання Міністерства охорони здоров’я, президент Зеленський "підливає масла в вогонь", активісти вже починають ділити українців на "поганих" західних та "хороших" східних, Міністерство внутрішніх справ стягує силовиків та бронетехніку для заспокоєння жителів Нових Санжар. 

Читайте також - Страх і ненависть в Нових Санжарах. П'ять помилок влади, що породили паніку

Що в результаті? Масовий спротив, загальнонаціональний переляк, декілька звільнень з посад і тотальний комунікаційний провал. І навіть спроби репутаційної реабілітації міністерки охорони здоров’я Зоряни Скалецької викликають черговий шквал критики.

То в чому ж саме комунікаційний провал і що саме треба було врахувати? 

А головне – які висновки варто зробити, щоб не допустити подібних помилок.

1. Мовчання не завжди золото.

Відсутність завчасної роз’яснювальної системної роботи з населенням. І тут, безсумнівно, помилка насамперед МОЗ. Комунікація - це не лише розсилка пресрелізів і написання постів у Facebook. Це про формування думки, стратегію і тактику. Якщо цього не розуміє комунікаційник - біда, якщо цього не розуміє керівництво комунікаційника - подвійна біда. 

В ситуації з коронавірусом сам заступник міністра заявляє, що він не розуміє як саме мала будуватись комунікація. Міністерка говорить, що "проводили багато брифінгів, але інформація не розходилась в ЗМІ". Натомість на її особистій сторінці в Facebook пости про коронавірус датуються 31 січня (коли Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила надзвичайний стан), а потім тільки 17 лютого. 

Читайте також - Евакуація українців з Уханя: як це можна було зробити. 10 пунктів

Тобто, понад два тижні найелементарніший канал поширення інформації мовчить взагалі. З цього роблю висновок: у відомстві навряд чи розуміють, що інформувати – це не лише провести брифінг, а використовувати усі інформаційні можливості, знаходити такі формати, які будуть цікаві ЗМІ та донесуть потрібний меседж до потрібної аудиторії.

Що варто було зробити?

Залучити усі можливі ресурси: соціальні мережі, лідерів думок, ЗМІ, громадські організації. І не просто надсилати їм релізи, а збирати, пояснювати і роз’яснювати важливість їх участі і залученості. Робити інформацію цікавою та доступною – тут в допомогу спецпроєкти з медіа-ресурсами, гейміфіковані формати, аналітика доступною мовою. Зараз, наприклад, МОЗ розробило мультфільм про коронавірус – і це чудово, це правильно, але пізно.

2. Не МОЗом єдиним.

Було б дуже по-українськи "спустити всіх собак" на МОЗ. Але ні. Тут не спрацювала комунікація численних відомств та органів влади – від МВС до Міністерства інфраструктури України та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Спохватились тільки тепер, коли про прогалини в комунікації почали говорити назагал. 

Але тоді, коли замість нормальної інформаційної кампанії і роботи з населенням, в Нові Санжари приганяли БТРи, про необхідність просвітницького діалогу ніхто не згадував. В країні, яка пережила Майдан, де йде війна, де люди відчули силу народного спротиву і де недовіра до держави стоїть "по замовчуванню", бездумна і агресивна протидія суспільним настроям приречена на гнів і масовий спротив.

Що варто було зробити?

Залучити до комунікації усі можливі відомства та владну вертикаль. Про контроль ситуації, план евакуації українців з Китаю, шляхи поширення вірусу, засоби попередження епідемії мали б говорити задовго до Нових Санжар. І говорити мали як Офіс президента з міністерствами, так і регіональні органи влади: управління охорони здоров’я, управління освіти, районні державні адміністрації. І в жодному випадку не демонструвати силу та не ігнорувати думку населення на місцях.

3. Знайти крайнього.

І, зазвичай, у нас цим "крайнім" в більшості ситуацій стають органи влади. Їх безжально критикують ЗМІ та "диванні експерти": мовчать відомства – погано, говорять – не так, не роблять нічого – безтолкові, роблять – непрофесійно. 

А як щодо самих ЗМІ? Їм в історії з коронавірусом треба "віддати належне", бо що точно вдалось – це розігнати паніку. 

Читайте також - Перші жертви коронавирусу в Україні. Дурні - перші в групі ризику

На жаль, далеко не всі журналісти та представники ЗМІ усвідомлюють силу свого слова. Як не прикро, а для більшості населення, все, що звучить "з телевізора" сприймається за істину. І мало хто розуміє, що не всі у цьому умовному "телевізорі" перевіряють інформацію, балансують думки, зберігають об’єктивність. Я вже мовчу про існування прайсів і відстоювання інтересів власників ЗМІ.

Що варто було зробити?

Питання не ситуативне, а стратегічне. Розуміння впливу ЗМІ в цілому та кожного журналіста зокрема треба доносити ще в студентських аудиторіях. Щоб пріоритетним були не рейтинги, не кількість переглядів, не похвала редактора, а збереження етичних норм і недопущення маніпуляцій.

В ситуації з коронавірусом ми побачили традиційну жагу ЗМІ до "гарячих" заголовків та критики влади, і дуже мало розуміння наслідків та бажання дійсно інформувати населення, а не використовувати масовий страх собі на руку.

4. Почати з себе.

Ситуація з коронавірусом ще раз довела – більшість українців не навчені критично мислити. Ми не перевіряємо дані, не зауважуємо джерело інформації, часто не читаємо далі заголовків, не враховуємо політичну приналежність того чи іншого ЗМІ, одним словом – віримо всьому, що нам говорять. І коли в реальному житті ми не завжди повіримо навіть родичу чи сусіду, то у віртуальному світі інтернету, телебачення та радіо готові сприймати все за чисту монету.

Що варто було зробити?

Навчитись пропускати інформацію через внутрішнього критика. Варто вчитись приймати все, що лунає від ЗМІ з недовірою, а довіряти лише після перевірки інформації. Першоджерела, офіційні сайти відомств, незалежні (хоча, з цим у нас непросто) та іноземні ЗМІ – насправді, для тих, хто хоче розібратись та знайти істину серед усього інформаційного потоку, можливості є. Так, це вимагає більше часу та зусиль, але збереже тверезість мислення та нервові клітини.

Читайте також - Коронавірус - плюс для українських реформ. Він не залишає владі вибору

І ще один важливий висновок, який після даного комунікаційного провалу, точно мав би засвоїти кожен – від чиновника до власника бізнесу. Правильна комунікація – це не про "гасіння пожеж", а про їх недопущення. 

Піарник має бути в курсі ключових процесів не "за день до" і, тим паче, не постфактум, а на етапі задуму та планування. Тоді є усі шанси побудувати ефективний діалог та сформувати, а головне – не втратити, репутацію. 

Подпишитесь на наши новости в Telegram: проверенные факты, только важное

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе "Мнения", отражают точку зрения автора и могут не совпадать с позицией редакции LIGA.net
Вакансии
Больше вакансий
Project Manager (впровадження CRM)
Киев Група компаній ЛІГА
Редактор стрічки новин
Киев Медіа холдинг Ligamedia
Head of PR
Киев Група компаній "ЛІГА"
Разместить вакансию

Комментарии

Последние новости
Популярное