Нещодавно мене запросили допомогти написати документ про те, чи несе конфіскація активів Росії загрози фінансовій системі Європі. Мовляв, європейці бояться, що все впаде, інші країни перестануть зберігати свої резерви в євро, все переїде в золото і Китай тощо.

Я був шокований від цих питань і навіть не знав, що писати. Як трейдеру, мені дуже чітко зрозуміло, що ці ризики, якщо вони й були, вже давно реалізувалися – саме в момент арешту російських активів Заходом. Якщо Путін та його посіпаки хоч на секунду могли б уявити, що таке можливо, вони б зробили все, щоб вивести ці 300 млрд з Європи до початку нападу.

Уявіть собі, що ви керуєте наркокартелем і вам порекомендували банк у Швейцарії, де не ставлять зайвих питань, і можна паркувати свої мільярди. І тут ви чуєте, що цей банк, на запит ФБР, заблокував гроші голови якогось іншого картелю.

Питання до вас: чи чекаєте ви закінчення розслідування і рішення щодо грошей, чи ви в ту ж секунду кажете свому бухгалтерові переказати всі гроші в інше місце? 

Питання риторичне. Саме тому всі людожери на кшалт Путіна, якщо вони планують нападати на сусідів, вже давно перебалансували зберігання резервних коштів. В них на це було два роки. Саме тому зараз залишилось абсолютно нуль саме фінансових ризиків для Європи, якщо вони ухвалять рішення конфіскувати активи – ринок це вже давно переварив. Тобто це рішення лежить вже чисто в юридичній/політичній площині.

А ось саме позитиву від конфіскації для ринку може бути дуже багато. І не тільки від того, що європейським та американським платникам податків можна буде менше витрачати грошей на підтримку бюджету України під час війни.

Ми можемо зробити домовленість з нашими союзниками про те, що, до прикладу, половину від конфіскованих грошей вони забирають у свій "фонд відновлення України" і використовують його, щоб роздавати контракти своїм компаніям на виконання робіт в Україні, навіть під час війни.

Можливо, саме через побоювання щодо того, як саме ми використовуватимемо ці кошти, їх ще і не конфіскували. Треба чітко дати зрозуміти європейцям, що багато з цих грошей піде на контракти приватному сектору союзників, і, впевнений, рішення буде ухвалено.