Чому Україні не можна погоджуватися на половинчасті заходи у переданні російських активів
Весь галас про те, що конфіскація російських активів вплине на довіру до долара або євро, є нічим іншим як політичним процесом з елементами конкуренції між центральними банками-емітентами резервних валют. Статистика МВФ показує, що за час війни впали не тільки вимоги в юанях в абсолютному вимірі, а й їх частка у загальносвітових резервах. Сам юань займав всього 2,19% у світових валютних резервах, тож Путіну та його друзям бігти не буде куди, якщо союзники України у G-7 (а це 87% світових резервів) приймуть рішення про конфіскацію, бо юань не гумовий.
Україні не варто погоджуватися на якісь половинчасті заходи у формі передання доходів від конфіскованих активів. Має бути повна конфіскація суверенних активів, активів підсанкційних російських чиновників і олігархів та неофіційних фондів росіян. Основну модель вже закладено в американському законопроєкті H.R.4175, який має стати глобальним прикладом для всіх центральних банків-емітентів резервних валют.
У росіян дуже слабка фінансова і правова позиція щодо відстоювання прав на свої ЗВР. В них немає обмінного фонду, який би покривав і 10% російських активів, заморожених на Заході, щоб влаштувати обмін активами. А після суду ООН щодо іранських активів вже створено прецедент, коли активи центрального банку можуть бути стягнуті в рахунок компенсації завданих державою-терористом збитків. Звісно, кремлівські пропагандисти волають про право власності ЦБР на депозити та цінні папери в ЄС, забуваючи про право на життя, безпеку і власність мешканців Бучі, Маріуполя, Бахмута, Херсона та інших українських міст.
Україні варто провести роботи з ідентифікації російських активів – так званої групи неофіційних фондів, коштом яких зараз росіяни накачують ресурсами свій ВПК та обходять санкції, купуючи тіньовий танкерний флот. Неофіційні фонди РФ за розміром є співставними з номінальними резервами ЦБР, і це дуже ласий шматок для конфіскації, оскільки ці активи були незаконно виведені з РФ.
Україні потрібно готуватися до приймання сотень мільярдів доларів репарацій у формі конфіскованих російських активів уже зараз. Має бути розбудована прозора інфраструктура розподілу та виплат компенсацій поза бюджетом України. Мають бути розбудовані фонди розвитку міст та галузей, які стануть реципієнтами інвестицій. Має бути змінена монетарна політика НБУ та регулювання роботи банків в Україні з метою підготовки до приймання масштабних валютних надходжень. Якщо ми будемо не готові, то з конфіскацією коштів можуть і не поспішати.
Потрібно швидко скоротити кількість експертів-песимістів, які заперечують саму можливість отримання Україною російських активів. Такі розмови мають бути припинені і на владному Олімпі. Після того як США винесли питання конфіскації російських активів на рівень G-7, Україна має всіма силами боротися за забезпечення саме конфіскації російських активів, оскільки для нас це не тільки фінансування нашої перемоги та відновлення, а й можливість затягнути в часі відновлення економіки країни-агресора, а отже, на сьогодні це головний аспект нашої національної безпеки.
