До чого веде визнання Палестини країнами ЄС
Повідомляється, що США вивчають можливість визнання Палестини в рамках "великої угоди", яка передбачає припинення війни в Газі та визнання Саудівською Аравією держави Ізраїль. Проте офіційні особи Саудівської Аравії чітко дали зрозуміти, що визнання Ізраїлю може відбутися лише після закінчення війни в Газі та "визнання незалежної палестинської держави на кордонах 1967 року зі Східним Єрусалимом як її столицею".
За останній рік офіційні особи Великої Британії, США та держав-членів ЄС висловили певну підтримку створення палестинської держави. Руйнування Гази підштовхнуло це вперед, продемонструвавши необхідність прориву та руху до міцного миру.
Відомі західні держави, включно зі США, Великою Британією, Францією та Німеччиною, досі утримувалися від визнання Палестини на тій підставі, що це "підірве" мирний процес, що завмирає, в Осло. Угоди в Осло сформулювали бачення мирного співіснування між двома державами — так зване "рішення про дві держави", — однак відсутність міжнародно визнаної суверенної держави Палестина підриває весь цей підхід.
Водночас ізраїльські офіційні особи – особливо Біньямін Нетаньягу – засуджували ці кроки. Посли Ізраїлю в Норвегії, Іспанії та Ірландії були негайно відкликані.
Визнавши палестинську державу, міністр закордонних справ Ірландії Майкл Мартін заявив, що ця держава базуватиметься на своїх кордонах 1967 року, тобто палестинська держава включає Газу, Західний берег і Єрусалим, який є столицею як ізраїльської, так і палестинської держав. Практичні аспекти цього, однак, є набагато складнішими, що випливає з наявності незаконних поселень на Західному березі річки Йордан та ширших питань безпеки.
Угода Осло II встановила адміністративний поділ Західного берега перед угодою про остаточний статус. Зона А, що займає 18% території, перебуває під контролем палестинської адміністрації і під контролем палестинської поліції. Зона B, що займає 22% території, перебуває під управлінням палестинської влади, а контроль безпеки здійснюється спільно з Ізраїлем. Територія C, яка на сьогодні найбільша (60%), перебуває під одноосібним управлінням Ізраїлю, і в ній проживає приблизно 300 000 палестинців і 400 000 ізраїльських поселенців. Це створює додаткові труднощі для досягнення угоди про остаточний статус.
Як Угода Осло II розділила окуповані палестинські території. ResearchGate
Зростання впливу релігійних правих в Ізраїлі ще більше ускладнює ситуацію. Релігійні праві здобули популярність у Кнесеті [парламенті], тоді як пов’язані з ними поселенці продовжують захоплювати землі в зоні С і жорстоко знущатися з корінних палестинців на Західному березі річки Йордан і в Східному Єрусалимі. Досягнення угоди про остаточний статус вимагає розв'язання цих проблем, а також екзистенційного питання претензій на Єрусалим.
Продовження здійснення нагляду за безпекою на Західному березі річки Йордан було центральним у позиції та взаємодії Ізраїлю з районами B і C. Створення палестинської держави, за визначенням, усуне нагляд із боку Ізраїлю за безпекою. Це пояснюється тим, що нова палестинська держава обов’язково буде суверенною і вимагатиме від інших дотримання принципу невтручання в її справи. Це потенційно створює серйозну проблему для розрахунків безпеки Ізраїлю. Члени Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) регулярно входять на Західний берег і в Газу, щоб "косити газон" — стратегічний процес цілеспрямованих вбивств.
Нова палестинська держава не матиме браку в союзниках в арабському світі та за його межами. Суверенні держави вільні встановлювати незалежну зовнішню політику та вступати в союз з ким завгодно.
Ми знаємо, що ХАМАС отримав підтримку з боку Ірану, який сам активно демонструє свою ворожість до Ізраїлю, але характер цієї підтримки відрізняється від взаємодії Тегерана з Хезболлою в Лівані, Народними мобілізаційними загонами в Іраку або повстанцями-хуситами в Ємені. Після нещодавньої серії нападів між Ізраїлем та Іраном будь-який альянс між палестинською державою та Іраном розглядатиметься як серйозний виклик безпеці ізраїльськими політиками.
Ставки високі, але з усіх боків ситуація виглядає дедалі безвихіднішою. З дуже високою кількістю загиблих і нищенням життя в Газі, а також з окупацією Східного Єрусалима та Західного берега. А угода про остаточний статус стає все менш імовірною. Щось має змінитися.
