Перше: заявивши, що не бачить Україну в НАТО, Роберт Фіцо не сказав нічого нового, він це повторює щонайменше останній рік та всю виборчу кампанію, лякаючи словаків третьою світовою.

Але сказати це за п'ять днів до зустрічі з прем’єром України, що стане третім (після Чехії та Угорщини) офіційним закордонним візитом Роберта Фіцо з часу обрання прем’єром, – це, звісно, помилка. Або, як кажуть дипломати, faux pas (франц. – Ред.).

До слова, це не перша така помилка Роберта Фіцо. Організовуючи свій перший закордонний візит, а це було до Чехії – абсолютного за пріоритетом партнера Братислави, попри будь-які політичні розклади, Роберт Фіцо ледь не спровокував скасування цього візиту в останній момент. Адже наполягав на незручній для керівництва Чехії даті та крадькома запланував ще й зустрічі з експрезидентами Земаном і Клаусом, а також опозиціонером Андреєм Бабішем.

Не впевнений, що Фіцо і команда розуміли свою помилку в випадку з Прагою, але у випадку з Україною вони це усвідомлюють.

Друге: ця скандальна заява Роберта Фіцо не є меседжем для України чи Дениса Шмигаля, хоча у своєму інтерв’ю словацький прем’єр це формулював таким чином, що саме з цим порядком денним їде в Україну і планує все це сказати українському колезі.

Як і огульні слова про українських фашистів та нацистів, які Роберт Фіцо говорив на виборчому мітингу, ці слова про блокування вступу України до НАТО лідер Smer сказав для власних словацьких виборців, які слухають "Суботні діалоги" на державному радіо. Найімовірніше, Роберт Фіцо був щирим у цих словах, але він точно не хотів би, щоб їх почув Денис Шмигаль саме у такій інтерпретації за п'ять днів до їхньої зустрічі.

Дослівно Роберт Фіцо не сказав, що Україна має пожертвувати своїми територіями чи віддати їх Росії, але саме такий заголовок "віруситься" в мережі, хоча й дійсно його слова можна так протлумачити.

Словацький прем’єр, як, до прикладу, і кілька інших європейських політиків, той же Віктор Орбан, кострубато розмірковував про необхідність компромісу у війні та нереалістичності того, що росіяни залишать Крим, Донбас і Луганськ.

Третє: усе це звісно жодним чином не виправдовує Роберта Фіцо, але важливо розуміти його мотивацію. Так, є особисті переконання та знання Роберта Фіцо про предмет – Україну, Росію, російську агресію, ЄС і НАТО. Найімовірніше, Роберт Фіцо був абсолютно щирим у цьому радіоінтерв’ю, бо, нагадаю, він це все вже казав не раз і хотів ще раз донести саме до своїх виборців.

Щоб ми всі добре усвідомлювали настрої словаків щодо України та російської агресії: 34% словаків вважають, що це Захід спровокував Росію напасти на Україну; ще 17% припускають, що це українці самі спровокували Росію напасти; 69% словаків вважають, що постачання зброї Україні провокує Росію та наближає Словаччину до війни; 50% словаків вважають США загрозою, водночас Росію – 54%.

І це та ситуація, яку ми маємо з Угорщиною Орбана, коли популістична внутрішня політика + деформована громадська думка + російський фактор є причинами для проблем у зовнішній політиці.

Важливо також розуміти: на відміну від Віктора Орбана, Роберт Фіцо мусить значно більше зважати на внутрішню ситуацію в країні, адже його рейтинги та позиція у владі – це абсолютно не той комфорт, який має Віктор Орбан в Угорщині.

Четверте: щоб ці помилки не повторювати, Україні та Словаччині сьогодні треба фактично винайти новий порядок денний двосторонньої співпраці, який буде відмінний від того, який був між країнами від початку російського вторгнення. Тобто це порядок денний неполітичний, а прагматичний з точковими питаннями, які будуть спільним інтересом і водночас дадуть можливість збалансовувати для українського керівництва такі скандальні заяви Фіцо, як непідтримка вступу України до НАТО, а для Фіцо – антиукраїнські та проросійські настрої в Словаччині.

Іншими словами, потрібен порядок денний, який давав би відповіді на умовно такі запитання для обох сторін одночасно: для чого Шмигаль чи будь-хто з українського керівництва зустрічається з Фіцо, який не бачить Україну в НАТО і говорить про фашистів в Україні, і водночас — для чого Фіцо їде в Україну, де війну почала не Росія, а "українські фашисти й нацисти", а прагнення Києва вступити у НАТО призведе до третьої світової.

І власне Ужгород і Закарпаття, де запланована зустріч прем’єрів двох сусідніх країн, дає можливість знайти відповіді на ці запитання, бо саме в цьому регіоні не просто сходяться кордони України та Словаччини, а й потенційні прагматичні інтереси обох країн.

Для Роберта Фіцо дуже важливо показати, що він може керувати Словаччиною краще, ніж його опоненти й попередники. Ба більше, це для нього важливо показати не Братиславі, а насамперед своїм виборцям. Ядро електорату Фіцо та Smer – це не тільки сільська місцевість, це власне схід Словаччини, регіони, які прилягають до України, і є малорозвиненими, сповнені ресентименту та фрустрації.

Відтак рішення, які принесуть цьому регіону нові робочі місця, підвищення зарплат чи бодай якусь іншу ознаку добробуту, вітатимуться словаками. Навіть якщо ці рішення будуть утілені спільно з Україною.

Добудова автомагістралі D1 з Кошиць до українського кордону, реконструкція КПП "Ужгород – Вишнє Нємецьке", запуск прямого залізничного сполучення Кошице – Ужгород чи через добудову 11 км вузької колії чи широкою колією з відповідним переобладнанням сполучення з обох сторін, навіть реконструкція міждержавного електричного інтерконектора "Мукачево – Вельке-Капушани", – це все ті проєкти, які Роберт Фіцо може "продати" своїм виборцям як ознаку добробуту та розвитку.

Для української сторони діє той самий принцип, особливо якщо до втілення цього порядку денного додадуться умови, що Словаччина Фіцо не блокуватиме 50 млрд євро макрофіну для України від ЄС, затвердження переговорної рамки та власне рух України в ЄС.

А антиукраїнська риторика Фіцо щодо лінії НАТО буде приблизно така сама, як і в Будапешта, коли всі погрози застосування вето обертаються нічим у справді принципових питаннях чи моментах. Нагадаю, за час, коли Угорщина Орбана постійно заявляла про блокаду України в НАТО через права угорської нацменшини, Україна долучилася до Програми розширених можливостей НАТО (Enhance Opportunity Program, 2020 рік) та Центру НАТО з питань співробітництва в галузі кіберзахисту (CCDCOE, 2023). 

Оригінал