Насправді ніхто не може судити об'єктивно про стан економіки Росії. Чим це небезпечно
Перша стосується того, що незважаючи на все це, макроекономічні дані публікуються. Зрозуміло, що те, що публікується, – це казки. Але головна неприємність полягає в тому, що міжнародні інституції не мають жодних інших методологій працювати з даними, крім як спираючись на офіційні дані.
Це велика проблема під час оцінки економіки Китаю, але там не просто можуть маніпулювати даними, вони можуть маніпулювати економікою – вони можуть наказати всім компаніям одного сектора зробити дії, які призведуть до зміни того чи іншого макроекономічного показника.
Росії зараз начхати на міжнародну економіку, і вони можуть створювати у цифрах паралельну реальність, яка живе своїм життям. Тому ми маємо таку модель: мінфін Кабаєва написав, що інфляція – 7%, а зростання ВВП – 1% і МВФ, ООН, та інші інституції взяли ці цифри та написали, що в оркостані інфляція – 7%, а зростання – ВВП 1% і все. Далі пішло. Всі аналітики побачили зростання ВВП 1% на фоні стагнації у світі, інфляцію у 7% і написали – санкції не працюють.
Ми бачимо моє улюблене правило з навчання алгоритмів штучного інтелекту "Garbage in – Garbage out", що передбачає, що якщо твоя основа стоїть на смітті, то все інше матиме таку саму цінність, а, найімовірніше, і меншу.
Друга стосується того, що якщо у поважного економічного співтовариства немає об'єктивних і правдивих даних для аналізу, то воно просто не будує аналізи. Тому всі повідомлення про стан економіки мають два походження: джерела в Росії (а як ми можемо знати, що вони обманюють? Якщо вони щось кажуть, значить вони обманюють – це без винятків стосується всіх економічних повідомлень) або рідкісні повідомлення від міжнародних аналітиків на підставі аналізу російських даних (так одразу скажу, що якщо хтось з економістів будує будь-які гіпотези або аналізи на цих даних, то в моїх очах він стає або таким собі економістом, або людиною, яка дуже непогано заробила).
На жаль, наші зрадофіли і хайпожери одразу чіпляються за це та несуть це в народ (в наші ЗМІ). На жаль, деякі наші сильні економісти та економічні журналісти також час від часу ведуться на це.
Є окремі винятки, коли неширокі економісти пишуть щось схоже на правду, але:
Перше, вони все одно будують гіпотези, достовірність яких сумнівна. А недооцінювати ворога для нас не гірше, ніж переоцінювати, тому до Ліпсиців та Зубаревичів я дуже обережно ставлюсь, як і до шанованого мною Гурієва.
Друге, керівництво Росії веде ефективну кампанію протидії таким економістам. Починаючи від репресивних методів стосовно них, закінчуючи прямою дискредитацією.
Через це, будь-який економічний аналіз Росії має дуже низьку точність і віднімає багато ресурсів. У нас до недавнього часу було кілька груп, які робили різні оцінки на основі опосередкованих даних, і їх дані хоч і були схожі на правду, але точність їх не була прийнятною. Навіть мій аналіз для мене ж викликав у мене купу питань.
На щастя, за майже два роки повномасштабного вторгнення у наших партнерів в Європі та США сформувалися кілька груп аналітиків, які тепер це роблять майже професійно, з підключенням серйозних OSINT-ресурсів, на немаленькі гранти. Незважаючи на те, що у мене немає прямого доступу до цих даних, ті крихти інформації, які перепадають з цього столу, економлять дуже багато ресурсів і мають для мене прийнятну точність. Дуже радує, що тепер ті, хто впливає на санкційні ініціативи, можуть спиратися на це все.
