Живучи зараз серед християн західного обряду, я радію разом із ними, не перестаючи жити у ритмі східного церковного календаря.

Так склалося в християнстві, що на Сході та на Заході Великдень обчислюють по-різному. Іноді дата збігається, але найчастіше західна пасхалія випереджає східну на один-три тижні. А цього року – навіть на п'ять. Мій Великдень ще трохи помітний у покаянних молитвах Великого посту. А західний – вже сьогодні.

Два Великодні – чи не абсурд це? Може, хтось із тих, хто святкує,  помилився? Не думаю. Пасхалію можна рахувати і так і так. Формальної помилки тут немає. А дві дати Великодня проголошують нам найважливішу істину: що справжнє звільнення від гріха і смерті, істинний Вихід у країну світла та правди не сьогодні й не 5 травня. Він завжди.

І ми, християни, повинні жити в цій свободі весь рік, все життя, приймаючи Великий піст лише як досвід іншого, ще не звільненого людства, а не як інший стан нашого буття. Християнин завжди у Великодні, та дві рознесені дати його святкування, дві пасхалії – східна та західна – допомагають нам зрозуміти цей найважливіший факт християнського життя, в який ми календарно входимо через той чи інший день року, як велить нам традиція, без якої теж ніяк не можна.

Тому від щирого серця вітаю тих християн, хто вже увійшов в усвідомлення Великодня.

Читайте також
Що передбачає фінальна версія закону про заборону Російської православної церкви
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
великдень