Відправною точкою цього став обмежений видобуток нафтопродуктів (зокрема картелями на кшталт ОПЕК). На нашу думку, і в довготривалій перспективі інвестування у видобуток нафтопродуктів та виробництво енергії залишаться на недостатньому рівні. І це один із фактів, який вказує на перспективність інвестування у сировинні товари (комодітіз) у першому півріччі 2024 року.  

Що варто брати до уваги інвестору, який вкладає у комодітіз? Розглянемо детальніше ситуацію в основних категоріях сировинних товарів. 

Нафта і нафтопродукти 

Нафта у найближчі місяці буде інвестиційно привабливим активом з огляду на такі тенденції. Ще у другій половині 2023 року ціни на сиру нафту досягли локального мінімуму (близько $63 за барель). За нашими прогнозами, цьогоріч на даному ринку триватиме дисбаланс попиту та пропозиції. Світовий ринок нафти може стикнутися з дефіцитом близько 600,000 барелів на день. Разом з тим, існує висока ймовірність, що у 2024 році запаси сирої нафти в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) й надалі залишаться низькими.  

Щодо ціни на нафту марки Brent, то ми очікуємо, що цього року вона становитиме в середньому $90 за барель. Утім, якщо експорт іранської нафти впаде приблизно на 500 тис. барелів на день, то ціна може зрости до $100-110 за барель. У цьому контексті не варто забувати і про фактор збройного конфлікту у Червоному морі, через який судна змушені змінювати маршрут доставлення на більш тривалий. Не виключено, що розширення конфлікту на весь регіон за участю інших виробників нафти може призвести до того, що ціни зростуть ще більше і, ймовірно, перевищать $120 за барель.  

Тож, враховуючи наявні тренди, інвестиційно привабливими у найближчі місяці залишаються як нафта (американська та європейська), так і великі енергетичні холдинги BP, Exxon Mobil, Royal Dutch Shell, які наростили грошові потоки та можуть забезпечити інвесторам високу дивідендну дохідність – понад 4%. 

Золото 

Золото показало позитивні результати у 2023 році: приріст на рівні 14% є значним випередженням, враховуючи, що середній товарний ринок впав на 7%. Показники золота були особливо вражаючими з огляду на зростання реальних процентних ставок і сильний долар США. Історично ці два макроекономічні чинники тиснули на ціну золота.

Втім, цього разу золото дорожчало через глобальний інституційний попит та попит з боку глобальних центробанків. Останні збільшили закупівлю дорогоцінних металів, зокрема, через занепокоєння щодо темпів зростання світового боргу та наслідків синхронного зростання процентних ставок.

Прибутковість 10-річних казначейських облігацій зросла з 3.9% до 4.5%, за зниження інфляції з 6.5% до 3.7%, що фактично означає зростання реальних процентних ставок з -2.6% до +0.8%. Наприклад, центробанк Китаю активно скуповує фізичне золото, що накрутило місцеві ціни відносно глобального ринку. Це якоюсь мірою перегукується з динамікою попиту на золото з боку центробанків Південно-Азійського регіону. 

Оскільки політика центробанків зі скорочення процентних ставок, як правило, сприятлива для золота, стратегічно ми бачимо потенціал цінового зростання як фізичного металу, так і окремих видобувних компаній типу Newmont, Barrick Gold, Agnico Eagle Mines тощо.  

Мідь та індустріальні метали 

Через повільніші темпи зростання світової економіки торік мідь та індустріальні метали демонстрували спад. Підтримати ці активи допомогли збільшені інвестиції Китаю в енергосистему і виробництво автомобілів (в т.ч. електромобілів). Утім, витрати на екологічні проєкти Піднебесна може скоротити. Разом з тим поступово зменшуватиметься кількість рудників. У результаті пропозиція міді на ринку буде скорочуватися і, ймовірно, до 2025 року мідь продемонструє перший річний дефіцит.   

Показовим є і той факт, що торік лише один з десяти найбільших виробників міді підвищив прогноз виробництва. Такий спад спричинений проблематикою операційних процесів гірничодобувних підприємств, зростанням виробничих витрат та погіршенням якості руди. По суті, нижчий вміст міді в руді означає, що для виробництва однієї тонни міді необхідно переробляти більше матеріалу, а це додаткові витрати.

Утім, тут є і позитивний момент: вищі витрати означають, що нижня межа цін на мідь змістилася вгору. Якщо взяти за основу топовий рівень виробничих витрат, то нині цінам на мідь буде важко впасти нижче $5,500 за тонну. Для порівняння: найнижча ціна під час пандемії COVID-19 становила $4,371 за тонну. З проєктного погляду важливо й інше: за опитуваннями гірничодобувного бізнесу, приблизно 20% усіх глобальних проєктів (копалень), які наразі розробляють, не окупляться. Таким чином, ми оцінюємо перспективи індустріальних металів, і міді зокрема, як позитивні на більшу частину 2024 року. 

І на завершення: яку частку у своєму інвестиційному портфелі варто відвести під групу товарних ринків? В першому та другому кварталі 2024-го ми рекомендуємо від 10% до 20% з перспективою росту, особливо у разі корекції фондових індексів.