По-перше, президенту Зеленському і його уряду треба негайно переосмислити комунікаційну стратегію, наново знайти спосіб апелювати до західних суспільств, які будуть частіше привертати увагу, як це природно, до власних, внутрішніх проблем.

Моральні аргументи уже не працюють на благо України так, як це було ще рік тому. Навпаки, буває, що вони приносять зворотний ефект.

Отже, я б рекомендував частіше говорити мовою користі, підкреслюючи, як допомога Україні стимулює деякі західні економіки, допомагає оновлювати їхній військовий склад, нищити російську техніку, мінімізувати вплив Китаю тощо.

Другий виклик, це недопущення до ситуацій, коли допомога Україні стане предметом внутрішньої електоральної боротьби у країнах, які увійдуть у виборчий процес. Україні доведеться "ходити між краплями", щоб не стати однозначно на стороні жодної політичної сили, як у США, так і у Великій Британії.

По третє, Україні треба максимально мінімізувати політичну ціну, яку західні партнери платять за допомогу Україні, не сваритися із ними задля власних негайних політичних чи економічних вигод, які, однак, зіграють проти України у довгостроковому періоді.

Тобто не варто Україні надавати аргументів усім тим, хто виступає проти неї. Для прикладу, у польських перевізників було б набагато менше можливостей заблокувати кордон з Україною, якби президент Зеленський раніше з трибуни ООН не ставив Польщу поряд із Росією, адже польське суспільство б таку поведінку блокувальників однозначно засудило.

 

Читайте також
Україна у 2024-му. Чого чекати на фронті, в економіці та політиці
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
війна з росією