Досвід кількох десятків країн показує -  загальними для всіх успішних держав є такі фактори:

1. Еліти та наявність амбіції збудувати сильну економіку.

2. Наявність стратегічного бачення та довгострокової стратегії розвитку.

3. Ефективна держава (розмір, як показав аналіз, не має значення).

4. Якісна ефективна бюрократія (не корумпована) та сильні економічні інститути (захист права власності, виконання контрактів).

5. Допомога з боку держави на певних етапах розвитку.

6. Доступ до фінансового ресурсу (хоча різні країни використовували різні джерела фінансування: внутрішні заощадження, зовнішні запозичення, випуск державних облігацій, іноземні інвестиції).

7. Створення умов для напливу та/або появи технологій (створення умов, де застосування технологій стає економічно виправданим, адаптація технологій під місцеві умови, створення умов для вивільнення духу експериментування та інноваційної енергії).

8. Останнє за списком, але не за значущістю, – інвестування у розвиток людського капіталу, систему освіти.

Своєю чергою, фактори, які гарантують невдачу країни після воєнного конфлікту, такі:

1. Неправильна оцінка збитків, потреби у фінансуванні відновлення. В’єтнам, наприклад, не врахував екологічні наслідки війни, хоча це мало велике значення для економіки. Афганістан та Ірак оцінили збитки правильно, але для цих країн був характерний фактор корупції, тобто вони здійснювали оцінку з урахуванням "запасу" на відкати.

2. Відсутність інвестицій в розвиток людського капіталу. Сконцентрованість на інфраструктурі при оцінці потреби у фінансуванні відновлення (вважалось, що для відновлення достатньо лише побудувати дороги та заводи).

3.  Відсутність децентралізації розподілу фінансової допомоги. 

4.  Відсутність єдиної стратегії економічного розвитку, або ця стратегія була нереальною (за все хороше та проти всього поганого, як у Хорватії).

5. Тотальна залежність від донорської підтримки. Плани й проєкти не передбачали створення в країні можливостей для власного фінансування відновлення. Країни отримували гроші в обмін на реформи, а економіка не розвивалась.

Жодного велосипеда ніхто не винайшов.

Якщо ми все це знаємо, чому досі Україна бідна, а українці – найбідніша нація Європи?