Повернути втрачене лідерство: Європа має подолати технологічне відставання

ПАРИЖ – За останні десятиліття Європейський Союз перетворився з глобального технологічного гравця на пасивного споживача технологій, розроблених за його межами. Сьогодні 80% технологій і послуг, необхідних для цифрової трансформації Європи, проєктуються і виготовляються за кордоном – переважно у США та Китаї.

Цей споживацький спосіб мислення настільки глибоко вкорінився, що навіть сформував філософію нашого законодавства: метою нових технологічних регламентів, таких як Закон про цифрові послуги (DSA) та Закон про цифрові ринки (DMA), стало захистити європейців як споживачів – забезпечити їхню безпеку онлайн і справедливу конкуренцію.

Ці закони, безумовно, забезпечують потужний захист громадян ЄС і навіть стали зразком для конкурентного законодавства та правил онлайн-безпеки у всьому світі. Регуляторна досконалість стала візитівкою Європи.

Але без синхронної інноваційної політики та оцінки того, сприяють наші чинні правила розвитку інновацій чи навпаки – стримують їх, ми ризикуємо залишитися лише сторонніми спостерігачами у глобальних технологічних перегонах, особливо у сфері штучного інтелекту.

Попри низку домовленостей, оголошених під час Паризького саміту з питань ШІ на початку цього року, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у Європу у 2024 році впав до найнижчого рівня за останні дев’ять років – зокрема у Франції та Німеччині зафіксовано двозначне падіння. І це лише одна з тривожних цифр: частка ЄС у світовому ринку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) скоротилася з 21,8% у 2013 році до 11,3% у 2022-му.

Занадто довго європейці пасивно користувалися плодами ризикових інвестицій Кремнієвої долини та виробничих можливостей Шеньчженя.

Але це не був безкоштовний обід. Як зазначив колишній президент Європейського центрального банку Маріо Драґі, автор ключового звіту про конкурентоспроможність Європи (2024), європейці зробили "все можливе, аби стримати інновації на низькому рівні".

Європа повинна зробити значно більше, ніж просто наздоганяти Америку і Китай. Щоб повернутися у світову технологічну еліту, їй потрібно терміново переглянути свій підхід до автономії, альянсів, регулювання та лідерства.

Для цього потрібна чітко продумана стратегія. Метою має бути забезпечення нашої безпеки шляхом створення власних ключових технологічних спроможностей – а не досягнення ізольованої техноавтаркії. Не має сенсу вкладати великі ресурси в розробку технологій, які важко масштабувати або експортувати.

Останні зусилля зі створення європейських хмарних сервісів і альтернатив Google Search мали на меті досягнення технологічної незалежності, але попри політичну підтримку, зазнали невдачі. Надалі комерційна життєздатність таких проєктів має бути перевірена ще до того, як на них буде витрачено надто багато часу чи ресурсів.

Окремо варто виділити питання стратегічної взаємозалежності, особливо коли йдеться про критичну фізичну та цифрову інфраструктуру. На сьогодні жодна країна не здатна витримати раптове припинення роботи, наприклад, цифрових платежів. Саме тому платіжна галузь давно використовує систему co-badging – коли один платіжний інструмент підтримує кілька платіжних брендів. Схожі моделі спільної відповідальності існують у сфері підводних кабелів, супутників низької орбіти, напівпровідників, енергетики та ядерного синтезу.

Однак для розширення таких партнерств потрібні рівні умови гри, щоб усі учасники могли користуватися наявними технологічними модулями. Наприклад, німецький стартап Helsing, який спеціалізується на дронах, використовує відкриті великі мовні моделі, розроблені французьким лідером у галузі ШІ – компанією Mistral. Завдяки цій синергії Helsing нещодавно запустила завод, здатний випускати понад 1000 дронів з ШІ на місяць.

Ми, європейці, також повинні визнати свої прорахунки. І Драґі, і колишній прем’єр-міністр Італії Енріко Летта – автор масштабного звіту про зміцнення єдиного ринку ЄС – попереджають, що нинішній підхід до впровадження цифрового законодавства ЄС надмірно навантажує малих інноваторів.

Більше ясності, простоти та передбачуваності у правовому полі сприятиме зміцненню єдиного ринку та поверненню талантів і інвестицій до Європи.

Йдеться не про послаблення законів щодо конфіденційності чи авторського права, а про створення регуляторного середовища, яке і захищає, і надихає учасників ринку.

Водночас захист людей у цифровому просторі ще далекий до завершення – зважаючи на те, що діти по всьому світу досі не мають належного онлайн-захисту. Гармонізація інноваційної політики ЄС із захистом основоположних прав залишатиметься пріоритетом.

Але Європа не зможе використати свою дипломатичну та регуляторну міць, якщо не матиме власних технологічних чемпіонів, здатних формувати продукти, сервіси й ринки на глобальному рівні.

У цьому контексті коаліція компаній-однодумців з усього ЄС та інших країн, які поділяють його цінності, могла б відігравати важливу адвокаційну роль. Ми маємо показати, що генеративний ШІ може стати величезною можливістю – але лише за умови, що він впроваджується з повагою до прав людини й працівників. І ми маємо створити технологічні та юридичні рамки, які підтримують рівність і плюралізм усіма мовами нашого континенту.

Саме ці виклики й відкривають перед нами нові можливості. Щоб скористатися ними, лідерам індустрії та політикам слід тісно співпрацювати з громадянським суспільством, університетами та профспілками.

Ще не пізно відновити статус Європи як світового лідера в галузі технологій та інновацій – і ми знаємо, як це зробити. Найважливіший крок – це зміна мислення.

Колонку Restoring European Tech Leadership надано проєктом Project Syndicate для публікації у межах партнерської угоди з LIGA.net

Copyright: Project Syndicate, 2025