Війна оголила проблему, яка ще донедавна здавалася всім другорядною – захист інтелектуальної власності.

Чому так сталося? Українські підприємці думали про інтелектуальну власність "на перспективу". Стереотип про ІР як "забавку" гігантів ринку настільки закріпився в свідомості, що сьогодні доводиться надолужувати цю прогалину буквально семимильними кроками. І тут йдеться навіть не про окремі кейси, а про культуру ІР загалом.

Адже з чого роками починався будь-який тренінг для молодих бізнесменів? З мотиваційних історій та "трьох секретів просування в мережі". А мав би з банальної фрази: "Насамперед подбайте про захист вашої продукції, якщо не хочете прогоріти".

Як це працює на практиці? Просто подивіться на український агросектор. Галузь, яка активно розвивалася на початку минулого століття, сьогодні змушена здебільшого імпортувати насінницький ресурс та добрива з-за кордону, граючи за правилами постачальника, а не диктуючи власні умови й розвиваючи селекційну діяльність.

Причина доволі проста: відсутність сталої програми підтримки національного виробника, що працює з вітчизняним матеріалом. Якщо розглядати цей кейс з погляду ІР, ми втратили мільйони, поки працювали за іноземними ліцензіями замість реєстрації та розвитку власних розробок. І продовжуємо втрачати ці кошти сьогодні.

Щось подібне досі відбувається й на ринку стартапів, особливо – в оборонному секторі. Наші розробники, на жаль, звикли віддавати проєкти озброєння в руки приватних компаній за разову винагороду. А могли б приносити в економіку сотні тисяч, якщо не мільйони доларів. Тобто проблема комплексна, і виявилася вона абсолютно на всіх рівнях. Від великих українських компаній, яким доводиться поспіхом дбати про дотримання ІР, й до малих бізнесів, які виходять на нові ринки й стикаються із законодавчою завісою.

І це ми зараз не торкаємося дизайну, який можна охороняти як промисловий зразок. Не говоримо про безпосередню інноваційну складову через призму охорони патентами на винаходи. 

З огляду на те, що в Україні все ще не запустився ІР-Суд, все ще не завершені процедури з добору суддів, процес захисту прав інтелектуальної власності залишається надзвичайно довгим, вартісним та складним. Тому й слід подумати про можливості захисту своїх бізнес-інтересів ще на стадії створення продукту, а не тоді, коли його стануть розпізнавати та може спрацювати недобросовісна конкуренція. 

Вирішити цю проблему, на жаль, не вийде за тижні чи місяці. Якщо саме питання є комплексним, то й рішення має бути відповідним. Нам доведеться формувати правову культуру практично з нуля, і в цьому ІР-офісу вкрай необхідна підтримка бізнесу. Передусім – його готовність змінюватися та нарешті грати за світовими правилами.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
інтелектуальна власність