RU

Репортаж | "Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

Фото - Дмитро Бєлобров
12.04.2022, 14:54

Ми побували в селі Іванівка за 15 кілометрів від Чернігова. Росіяни "квартирувались" тут майже місяць. Як люди виживали в окупації й під обстрілами

Іванівка – найпоширеніша назва населених пунктів в Україні. Їх налічується понад 120. Іванівка під Черніговом – останній пункт перед зруйнованим мостом, який веде власне до обласного центру. Росіяни зайшли сюди 5 березня – і 30 березня покинули село.

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

На центральній вулиці кожен третій будинок понівечений. На виїзді з села – місцевий будинок культури, де водночас і засідала сільрада. Зараз він знищений повністю. Там під час вторгнення перебували українські солдати.

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

Місцеві кажуть, військові не ховалися. У дворі перед будівлею стояли їхні рюкзаки, тому росіяни їх швидко вичислили. Здається, перед обстрілом вони встигли вийти, але точно відповісти ніхто не може. 

Голова ОТГ Олена Швидка розповідає: до початку війни в Іванівці проживали 1700 жителів. На момент окупації кількість жителів не тільки не зменшилася, а ще й збільшилася до 2000, бо люди приїжджали, зокрема й із Чернігова та області. Ніхто не думав, що росіяни можуть зайти в Іванівку. Вважали, що підуть на Київ, а село залишатиметься осторонь.

Виявилося все навпаки, і громада постраждала найбільше. 

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

Росіяни заходили в Іванівку двома колонами – 140 і 250 одиниць техніки – після численних обстрілів. Близько 30 будинків непридатні для життя. 

Місцева жителька Любов каже: поруч з її будинком російські окупанти 4 березня скинули авіабомбу. Повилітали двері та вікна. У дворі від вибуху залишилася воронка 10х8 м і 4 м в глибину. 

Зайшли в село наступного дня. Спочатку колона зі 140 одиниць техніки, потім – 250. Закрили в’їзди та виїзди, позабирали у селян телефони, квартирували де заманеться. Запровадили комендантську годину із дозволом виходити тільки з 8:00 до 10:00, але навіть тоді це було небезпечно, доводилося лазити через вікна і прокрадатися городами.

Шкільна вчителька Алла Пилипенко згадує, що здебільшого всі сиділи по підвалах. Назовні намагалися не виходити, бо надто небезпечно було через обстріли. У перервах між прильотами вибігали швидко щось приготувати на кухні й миттєво поверталися. Другий поверх будинку родини Пилипенків загорівся від обстрілів, але вони нікуди не могли піти. 

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

"Ми у підвалі були разом: я, чоловік, син, вагітна донька, тато. Пощастило, що спочатку згорів другий поверх будинку, тож ми встигли врятуватися. Потім жили у сусідів, оскільки в пожежі від нашого будинку нічого не залишилося. Після деокупації доньку швидко вивезли в Польщу, з нею і з дитиною, на щастя, все нормально", – розповідає вона.

Що робити далі – поки не знає, але їхати з села не планують. Жаліються, як і всі на окупованих територіях, що росіяни крали все що можна. Найперше – мобільні телефони, які вимагали здавати під загрозою розстрілу. Особливо якщо знаходили телефони без сім-карт. 

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

А взагалі, брали все: від картоплі й консервів до телевізорів, ноутбуків і пральних машин. Алла Пилипенко каже: що не могли винести – нівечили, наприклад, штрикали телевізори штик-ножами та рубали сокирами. 

Про "гастролерів" зі сльозами на очах згадує місцева мешканка тьотя Люба, як вона просить себе називати, – 70-річна продавчиня. 

"Моїй матері 97 років. Ще жива. 1925 року народження, пережила голод, війну. Дожилася до цього. Ми з чоловіком не ховалися, бо немає підвалу. Через наш двір краснопузі їздили на танках. Заходять до нас, питають, що є. Завела у кімнату, показала маму у памперсах. Пішли в гараж. Забрали точило. Порізали колеса велосипеда. Вони багатьом стріляли по колесах машин. В деяких будинках, де вони були, навіть жуйками позаклеювали розетки та бруд скрізь залишили", – обурюється жінка. 

Офіційно вбитих цивільних в Іванівці – семеро.

"Один – мій дядько Зуйок Ігор Олександрович, 1964 року народження. Ця людина пройшла Афганістан, а росіяни спалили його разом із будинком", – каже голова ОТГ Олена Швидка. Ще більше – зниклих безвісти, але точної цифри немає, а дехто вижив і навіть повернувся у село. 

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

Тьотя Люба пригадує, що про кого із загиблих чула. Літня жінка згоріла в хаті. Чоловік йшов біля госпіталю, де базувались росіяни, і його розстріляли, – "потім тільки його кістки позбирали, без голови".

Дехто підривався на мінах, по селу досі деінде можна побачити палички з червоною хусткою, що означає – заміновано.

"Елітне село у вас", – казали росіяни місцевим, а селяни тільки дивувалися, адже нічого елітного в них тут не було. В Іванівці здебільшого квартирувалися мешканці Єкатеринбургу та Красноярська. 

"Буян в них був з Карелії. Це ім’я його. Росіяни приходили до дівчини 14 років "свататись". Ну як "свататись", сподобалася вона. Думали їй 18 років", – розповідає Анатолій. Його та всю родину чотири рази обшукували, зв’язували та клали обличчям у підлогу. Так і не зрозуміли, навіщо.

На запитання, чи намагалися брати дівчину силою, кажуть – врятували.

"Дівчину закрили у кімнаті, і вони намагалися її зґвалтувати, але родичі якимось чином вмовили їх цього не робити. Сказали, що підуть до начальника, і таким чином її врятували", – говорить Швидка. 

Всі з жахом розповідають про Ягідне – село неподалік, куди заходили буряти. Починають плакати, тільки-но про нього заходить мова. Кажуть про велику кількість вбитих мирних мешканців та зґвалтованих жінок. 

"Сім’я була в Ягідному. Молода, дитя в них маленьке. Їхали на машині, росіяни їх зупинили. Пєтя, чоловік, вийшов з машини. Дружина його розповідає: також вийшла з машини, не встигла і помітити, а вже вбили й Пєтю, і дочку", – плаче тьотя Люба.

Майже місячну окупацію жителі села перенесли краще, ніж було можливо, через запаси картоплі, консервів та кислої капусти; мололи пшеницю для худоби, випікали хліб. Після 20-го дня навіть ці запаси почали закінчуватися. І тут росіяни пішли – дуже швидко, десь за пів години. 

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

Зараз село отямлюється і повертається до життя. Вже немає проблем із продуктами, проте є нестача ліків (особливо інсуліну), тільки почали відновлювати електрику і немає мобільного зв’язку. 

"Білоруси, кажуть, влаштували бунт: сказали, не підемо в Україну. Не розумію, чому б росіянам так само не зробити, – каже тьотя Люба. – Це все тепер років 30 доведеться відновлювати. Чорний четвер..." 

Читайте також: Історії | Хто врятував Горенку. Репортаж із села, яке не згоріло

"Вони казали: елітне у вас село". Як Іванівка під Черніговом пережила 25 днів окупації

спецкореспондент LIGA.net
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Вакансії
Більше вакансій
Старший дизайнер
Киев Ligamedia
QA-спеціаліст
Киев LIGAZAKON
Розмістити вакансію

Коментарі

Останні новини