Сумська область офіційно і повністю звільнена від російських окупантів. Місцеві мешканці можуть повертатися додому для відбудови регіону й відновлення економіки, каже очільник Сумської обласної військової адміністрації (ОВА) Дмитро Живицький в інтерв'ю LIGA.net.

Але загроза нікуди не поділася. На кордоні – велике скупчення техніки окупантів. Прикордонний статус Сумщини нестиме небезпеку, поки "Росія залишається тоталітарною державою з неадекватним керівництвом".

Що по собі залишили російські загарбники та чого не вистачає, щоб уникнути нового можливого вторгнення на територію Сумської області, – в інтерв'ю Живицького LIGA.net.

- Яка наразі ситуація в Сумській області?

- Загальна ситуація більш-менш спокійна. Наші війська вигнали орків: 93-та бригада на півдні й 72-а з теробороною в центральній частині області. У Конотопському районі останній тиждень було велике скупчення російських військ і декілька тисяч одиниць техніки.

Зараз територія області звільнена і, сподіваюсь, уже чиста. Вони відходили і підірвали міст, тому трішки їх військових залишилось. Їх повиловлювали. Але вони залишили після себе багато мін і розтяжок, особливо в Тростянецькій, Боромлянській і Краснопільській громадах.

Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе

- Тобто зараз Сумська область повністю звільнена від окупантів?

- Так. Область вже зачищена, включно з полями й лісами.

- Чи можемо ми зафіксувати дату, коли це відбулося?

- 4 квітня. 3 квітня ввечері їх (російських окупантів – ред.) ще доганяли й добивали. А з понеділка ми вже вільні.

- До останнього була незрозуміла ситуація з Конотопським районом.

- На Конотопщину останнім часом заходило дуже багато російських військ. Вони рухались колоною по 100-200-300 одиниць техніки під прикриттям авіації, і прямо над будинками літали вертольоти. Стріляли з танків, кулеметів та автоматів, "боячись" мирних мешканців.

Я вже був у відрядженні і відвідав практично всі села в Конотопському районі, де вони були. Люди вкрай налякані. Майже не залишилось будинків із цілими вікнами. Стріляли трасувальними снарядами, запалювальними патронами, тому багато згорілих хат. Багато будинків знищено, тому люди проживали у знайомих/родичів. По селах зруйновані дороги, бо їх "зорала" гусенична техніка. Вони зараз непроїзні.

Фото – Telegram Дмитра Живицького
Фото – Telegram Дмитра Живицького

- 4 квітня ви казали, що росіяни підірвали міст через річку Сейм, чим відрізали можливість для відходу решти своїх підрозділів, які не встигли вийти. Чи відомо, скільки російських військових і техніки "залишились"?

- Щось було знищено, щось було забрано як трофеї. БМП, санітарний бронеавтомобіль "Лінза" і "Тайфун" (бронеавтомобіль – ред.).

- Яка ситуація на кордоні з РФ?

- Ми фіксуємо скупчення російської техніки, обстріляли один прикордонний населений пункт із території Росії. Декілька годин вони стріляли з важкої артилерії та гранатометів.

- Які масштаби руйнувань в області? Які міста постраждали найбільше?

- Найбільше постраждали Тростянецька громада, Боромля, Охтирка, Краснопільська громада, село Климентове.

- Наскільки там важка ситуація? Є населені пункти, які Україні доведеться відновлювати з нуля?   

- У Тростянці центральна вокзальна площа знищена повністю: пошкоджено залізничний вокзал, знищено автовокзал, а будинки навколо спалені та зруйновані. Охтирка дуже сильно пошкоджена бомбардуваннями, обстрілювали ракетами "повітря-земля". Було пряме влучання бомбою в ТЕЦ. У Сумах зруйновано дві підстанції. Заводи, фабрики. В Тростянці зруйнована шоколадна фабрика Монделіс. У Шостці – хімзаводи. Дуже багато зруйнованих агропідприємств.

Вокзал у Тростянці (фото – Telegram Дмитра Живицького)
Вокзал у Тростянці (фото – Telegram Дмитра Живицького)

У Конотопському районі вони місяць були на території одного з підприємств, познімали всі насоси і двигуни, а також випалювали мідь. У нас в України бездомні десь крадуть дроти і випалюють ізоляцію, щоб отримати мідь. Теж саме робили російські військові. Місцеві вже кажуть: "Ну зняли ви той насос чи електродвигун, то заберіть його цілим, бо його ціна в тисячі разів більша, ніж просто здати мідь на брухт".

"У росіян був вибір: забрати тіло побратима чи мідні дроти. Вони вибрали мотлох".

Коли вони від'їжджали, то місцеві кажуть, що не було видно, то танк чи БТР. Все було завішано награбованим мотлохом.

Вивозили живих овечок і телят. Якісь плетені кошики, унітази, мікрохвильовки, листи шиферу, одяг. Разом з тим не забрали трупи своїх військових. За 50 метрів від місця, де лежать трупи мертвих орків, вони залишили банки з борщем, на яких було написано "Своих не бросаем".  

- Яка гуманітарна ситуація в області? Де вона найгірша?

- Більш-менш нормальна. Найгірша, мабуть, в місті Тростянець, бо люди знаходились повністю під окупацією. Було знищено інфраструктуру, що відповідала за газо- й електропостачання. Не було води, не було каналізації. Людей стріляли на вулицях. Хто їхав на велосипеді, хто йшов пішки – обстрілювали всіх навколо. Не давали ховати тіла загиблих. Люди забирали тіла під обстрілами, затягували в найближчі двори та ховали в городах. На сьогодні неможливо порахувати усіх загиблих.

Коли ми приїхали у звільнений Тростянець, люди виходили до нас і питали: "А Київ стоїть? А Суми стоять? Війна вже закінчилася?" Тобто вони були в тотальному інформаційному вакуумі.

- Що в Сумах? Наскільки місто постраждало від російської навали?

- Бомбардуваннями було підірвано декілька підприємств. Обстрілювали Сумихімпром, були пошкоджені ємності з аміаком. На щастя, обійшлося без жертв. Бо якби були більші руйнування у Сумихімпрому і вітер дув у бік Сум, то могли загинути практично всі мешканці міста.  

- Багато зрадників і колаборантів за цей час "спливли" в області?

- Є інформація про деяких людей, це буквально до 10 осіб. Їх зараз перевіряє СБУ. На сьогодні не можна стверджувати на 100%, що є такі, як у Луганській області. Є ті, хто спілкувались, мотивуючи тим, щоб людей не чіпали і можна було їжу роздавати. Хай спецслужби перевіряють, так це чи не так. Публічних і явних колаборантів у нас в області не було.

- Українці і світ шоковані побаченим у Бучі. Але всі розуміють, що це – лише крапля в морі, і ми можемо побачити ще багато прикладів воєнних злочинів Кремля. Чи зафіксовані в Сумській області випадки жорстокої поведінки російських військових проти цивільних?

- Манера поведінки приблизно однакова по всій території України. Вони стріляли в простих людей, які їхали в лікарню, розвозили хліб і роздавали гуманітарку. Стріляли на ураження за мобільний телефон у руці. В Сумах в перші дні війни розстріляли автомобіль, де була жінка з трьома дітьми, яка намагалась виїхати з міста. На щастя, діти залишились живі. Жінку вбили пострілом у голову з автомата.  

"Ми знаходимо тіла закатованих, росіяни знущались над людьми й тілами. Відкрито вже понад 200 кримінальних проваджень щодо порушення звичаїв війни".

- Скільки загиблих цивільних знайдено? Чи є випадки братських могил?

- Братських могил немає. Знайдено сьогодні (інтерв'ю записувалось 5 квітня ввечері – ред.) понад 100 тіл загиблих мирних мешканців. У понад 40 з них – ознаки катувань і сліди тортур. Із зав'язаними руками, як у Бучі, немає. Але побиті, порізані та з переломами.

Близько п'яти осіб, які вже після звільнення підірвалися на мінах і розтяжках. Тростянецька та Боромлянська громади були дуже сильно заміновані. В Тростянці навіть цвинтар замінували, розстріляли автомобілі ритуальних служб і забороняли людям ховати тіла.

Охтирка після обстрілів російських військ (фото – Дмитро Живицький)
Охтирка після обстрілів російських військ (фото – Дмитро Живицький)

- Чи є розуміння, скільки відсотків області заміновано?

- Складно сказати, але пройде не один місяць, поки буде повністю розміновано територію. Бо, окрім мін, є багато артилерійських снарядів. Це теж додаткова загроза. Я, коли заїзджав у Тростянець після його звільнення, бачив, як місцевий дід на багажнику велосипеда везе півметровий снаряд із самохідної артилерійської установки.  

- Чи будуть взагалі поспішати з розмінуванням, враховуючи ймовірність нового вторгнення Росії на територію області?

- Вони мінували проти мирних мешканців, щоб вбивати і після свого відходу. Вони мінували не шляхи свого відходу, а підприємства та цвинтарі. Тому ми точно будемо шукати й ліквідовувати те, що вони залишили. А щодо запобігання їх вторгненню – це абсолютна інша історія.

- Місцеві можуть повертатися після зачищення й розмінування?

- Так. Уже багато людей повертаються, й область теж повертається до звичного режиму життя. Потихеньку завозимо пальне і харчі. Відновлюють роботу промислові підприємства. Наше основне завдання – протягом двох тижнів привести область у порядок, прибрати всі завали і максимально прибрати їхню згорілу техніку.

- Ви радите місцевим мешканцям повертатися додому вже зараз? Чи краще зачекати два тижні, про які ви кажете?

- Кожен зважує ризики сам для себе. Але дороги вільні, ними можна їхати. На щастя, ворога немає. Треба вертати звичне життя. Я раджу людям повертатися додому й на роботу, щоб відновлювати економіку. З часом, якщо буде безпечно, відновимо міжміське сполучення.

"Прикордонний статус області на все життя несе нам загрозу, поки Росія буде залишатися тоталітарною державою з неадекватним керівництвом".

- 3 квітня секретар РНБО Данілов заявив, що Сумщина "готується до великих боїв". Чи готова область до нової можливої навали?

- Ми не були готові минулого разу, але дякуючи простим людям і теробороні, за підтримки ЗСУ й артилерії нам вдалося стримати  армаду, що йшла в бік Києва. Ніхто не очікував, що Сумщина дасть із перших годин вторгнення відсіч. Бо були дні, коли в області одночасно знаходилося понад 10 000 одиниць бронетехніки. Всі траси й дороги були зайняті технікою. А довжина однієї з колон була майже 200 км.  

- Враховуючи досвід, ви бачите проблемні місця, які треба підсилити, щоб нове можливе вторгнення росіян пройшло менш успішно?

- Поки ми не збудуємо стіну, як між США і Мексикою, – чи ще в рази більшу й потужнішу, – загроза для Сумщини, на жаль, буде залишатися. Поки такої стіни немає – дуже складно щось прогнозувати.

- Щодо стіни – це можна вважати вашим запитом до центральної влади?

- Це питання обговорюється з 2014 року. На жаль, за вісім років нічого не було зроблено. Але це треба зробити. І перед новим роком, коли загроза почала збільшуватися, про це на центральному рівні досить серйозно говорили. На жаль, не встигли. А ті інженерні плани, що пропонувалися, на сьогодні вже не достатні. Їх реалізація не дала б необхідного ефекту.

"Враховуючи збитки, завдані Україні, було б непогано побудувати хорошу п'ятиметрову стіну. Як у висоту, так і в ширину".

- Після нашої перемоги ви будете виступати за такий проєкт?

- Однозначно. І це моя принципова позиція. Має бути стіна, і вона має бути справжня. Також потрібен набір серйозних технічних та інженерних рішень, що дадуть можливість запобігти такому вторгненню.  

І нам треба будувати лінію оборони. Це мають бути стаціонарні фортифікаційні споруди, опорні пункти. І вся лінія кордону з Росією має бути захищена не тільки стіною, а повинні постійно бути тут і військові. Бо на момент вторгнення у нас були тільки прикордонники, які, на жаль, не мали відповідного озброєння та бронетехніки.   

- Чи вважаєте ви це прорахунком військово-політичного керівництва?

- І так, і ні. Якби тут була велика кількість регулярних військ і розв'язались серйозні бої з перших днів, то невідомо, чим би все закінчилось. У країни-агресора чисельна й вогнева перевага, це очевидні речі.

Через відсутність українських формувань Росія не планувала серйозних бойових дій на Сумщині й хотіла "прогулятися" територією області. Вона не очікувала, що отримає тут спротив. Тому в обід 24 лютого танки стояли в Сумах по всій вулиці Харківській, а техніка була перед будівлею ОДА. Потім вони вийшли з міста. На той момент їм міста були не цікаві.

Читайте також: Очільник Донецької ОВА Павло Кириленко: РФ нарощує сили, ми готуємося. Маріуполь стоїть до кінця