RU

13 днів геноциду та захисту. Історична промова Зеленського до британського парламенту

13 днів геноциду та захисту. Історична промова Зеленського до британського парламенту

президент України
08.03.2022, 20:23

Україна не хотіла цього. Не шукала величі. Але стала великою за 13 днів

Пане Спікер! Пане премʼєр-міністре! Члени уряду, парламенту, лорди.

Леді та джентльмени!

Я звертаюся до усіх людей Сполученого Королівства.

До усіх людей Великої Британії.

Великого народу. З великою історією.

Я звертаюсь до вас як громадянин, як президент, але теж великої країни.

З великою мрією.

І великою боротьбою.

Я хочу розказати вам про наші 13 днів. 13 днів війни, яку ми НЕ розпочинали. НЕ хотіли.

Але ведемо.

Тому що не хочемо втратити свою країну так само, як ВИ не хотіли втратити свій острів, коли нацисти готувались розпочати битву за Британію.

13 днів нашого захисту.

У перший день о четвертій ранку на нас полетіли крилаті ракети. Так, що прокинулась вся Україна. Відтоді не спить. Ми всі стали до зброї. Ставши великою армією.

На другий день відбивались від атак у повітрі, на суші й на морі. І наші героїчні прикордонники на острові Зміїний у Чорному морі розповіли всім про фінал війни. А саме: куди зрештою відправиться ворог. Коли російський корабель вимагав від наших хлопців скласти зброю, вони відповіли йому... Так, як не скажеш в парламенті.

І ми відчули силу. Велику силу народу, який до кінця гнатиме окупанта.

На третій день російські війська не ховаючись били по житлових будинках. Артилерією. Авіабомбами. І це остаточно показало нам і світу – хто є хто. Хто великі люди, а хто просто звірі.

На четвертий день, коли російських військових полонених ми брали вже десятками, ми не втратили гідність. І не знущались. Ми ставимось до них, як до людей. Бо ми лишились людьми на четвертий день війни.

На п’ятий день терор проти нас вже був відвертим. Проти міст та містечок. Зруйновані райони. Бомби летять на будинки. На школи. На лікарні. Це геноцид. Який не зламав нас. Мобілізував нас. І дав нам відчуття великої правди.

На шостий день російські ракети упали на Бабин Яр. Місце, де нацисти стратили 100 000 людей. Через 80 років потому Росія вбила їх вдруге.

На сьомий день ми зрозуміли, що вони руйнуватимуть навіть церкви. Бомбами! Вони не знають святого і великого, як знаємо ми.

На восьмий день світ побачив, що з російських танків стріляють по атомній станції. Найбільшій в Європі. І світ почав розуміти, що це терор проти всіх. Великий терор.

На дев’ятий день ми слухали зустріч країн НАТО. Без результату. Без мужності. Так ми відчули, що альянси не діють. Навіть небо закрити не можуть. І тому гарантії безпеки в Європі треба будувати з нуля.

На 10-й день беззбройні українці в окупованих містах повсюдно протестували. Зупиняючи російську бронетехніку голіруч. Ми стали незламними.

На 11-й день, коли бомбили житлові райони, коли від вибухів усе руйнувалось, коли евакуювали дітей з пошкодженої онколікарні... Ми усвідомили: українці стали героями. Сотні тисяч людей. Цілі міста.

На 12-й день, коли втрати російської армії вже перевищили 10 000 убитих, у цьому рахунку зʼявився і генерал. І це дало нам впевненість: за усі злочинні накази буде відповідальність. Міжнародного суду або української зброї.

На 13-й день у блокованому російськими військами Маріуполі померла дитина. Від зневоднення. Чуєте? Там у людей немає навіть води! 

За 13 днів російського вторгнення вбито вже 50 дітей. 50 великих мучеників. Це страшно! Це пустота. Замість 50-ти всесвітів, які могли б жити, але у нас їх забрали.

Велика Британія!

Україна не прагнула цього. Не шукала величі. Але стала великою країною за 13 днів.

Україна, яка рятує людей попри терор окупантів.

Яка захищає свободу попри удари однієї з найбільших армій світу.

Яка обороняється попри відкрите небо. Все ще відкрите для російських ракет, літаків, гвинтокрилів.

"Бути чи не бути?" – ви добре знаєте це шекспірівське питання.

13 днів тому це питання ще могло прозвучати про Україну. Але зараз – вже ні.

Очевидно, що – бути. Очевидно, що вільними.

І де, як не тут, нагадати вам слова, які Велика Британія вже чула. І які актуальні знову.

Ми не здамося і не програємо!

Ми підемо до кінця. Ми будемо боротися на морях, будемо битися в повітрі, ми будемо захищати нашу землю, якою б не була ціна.

Ми будемо битися в лісах, на полях, узбережжях, у містах і селах, на вулицях, ми будемо битися на пагорбах... 

І я додам: териконах, на березі Кальміусу і Дніпра! Ми не здамося!

Звичайно, з вашою підтримкою, за яку ми вдячні і на яку ми ЩЕ розраховуємо. І я окремо тобі вдячний, Борисе!!!

Посилюйте санкції проти держави-терориста.

Визнайте її нарешті державою-терористом.

Знайдіть спосіб зробити безпечним наше небо.

Зробіть те, що ви можете. Що повинні.

До чого зобовʼязує велич.

Слава великій Україні! Слава Великій Британії!

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Вакансії
Більше вакансій
Junior SEO-спеціаліст
Киев Ligamedia
Manual QA Engineer
Киев Ligamedia
Розмістити вакансію

Коментарі

Останні новини
Популярне