Дробовик чи Гаага – яким чином варто бажати справедливості для Путіна на свята

Зібралися з давніми друзями на "вечірку тих, хто вижив". Так ми у Харкові називаємо рідкісні душевні зустрічі за чашкою віскі. Розмова, зрозуміло, зайшла про всілякі підсумки року та інші новорічні побажання. Ну, тут зрозуміло, першість за "пукінсдох" зберігається.

Довго і гаряче обговорювали, як саме це має статися. Обирали між неестетичним "постріл у голову з дробовика в прямому ефірі" і середньовічним "прив’язуванням до ганебного стовпа в центрі нашого міста". Були й інші приємні українському вуху варіанти.

А потім хтось розумний (скоріше – непитущий) з нашої компанії запитав: "А якщо серйозно?".

Опускаю півтори години баталій і переходжу до суті суперечки.

Чи повинні пукін і його поплічники негайно "обнулитися", чи вони зобов’язані нести покарання за свої злочини? Тобто – дробовик чи Гаага? – ось у чому питання.

І знаєте, я згадала, як у 2014 році мені біля дому розбили лобове скло каменем. Через те, що в салоні машини був український прапор. Маленький такий синьо-жовтий прапор, прикріплений до "торпеди". Настільки крихітний, що замість флагштока у нього була – зубочистка.

Мені вибили скло величезною каменюкою. Я добре пам’ятаю, бо, "надивившись детективів", як потім сказав слідчий, я цей камінь підібрала, склала в пакет і поїхала до райвідділу міліції.

І тільки ледачий співробітник райвідділу тоді з мене не посміявся:

– І що? Ти думаєш, ми зараз усі кинемося знімати відбитки з цього каменю? Ха-ха-ха...

– Може, нам ще камери спостереження перевірити? Ха-ха-ха...

– А ти приватного детектива найми, ха-ха-ха, Еркюля Пуаро, ха-ха-ха.

Я добре пам’ятаю, що виходила звідти зі словами: "Непокаране зло повертається!". Це я так мудрувала від безвиході, образи та розчарування.

Але тепер щоразу, коли чую про дядьків, які здають ворогу позиції наших військових, думаю – це вони. Самі ті виродки, які десять років тому розбили мені лобове скло через український прапорець у салоні.

Не можу позбутися думки, що якби тих "титушок" з бітами тоді, у 2014-му, ловили і саджали, історія могла б піти зовсім за іншим сценарієм.

Власне, підбиваю підсумки нашої вечірки. Писати на папірці, який кидають у новорічну ніч у келих з Просекко, слід не "пукінсдох", а "пукінвгаазі".

Оригінал