Дипломатія на підвищених тонах: що задає рамку ухвалення рішень для РФ, США та Європи

Реальні підсумки зустрічі в Парижі та подальших телефонних дзвінків скоро проявляться. Поки ефір наповнюється чутками. У такій ситуації завжди корисно зробити крок назад, щоб не втратити контекст.

Подивімося на тему в максимально "антинауковій" конспірологічній формі з домислюванням і маніпуляціями.

Якщо згадати минулу зиму, то рамка діалогу в уявленні Трампа була такою: друг Володимир виставляє якісь умови, вони беззастережно приймаються Києвом, тому що "в України немає карт"! Тут і війні кінець, миру – мир, і таке інше.

Україна не погодилася на цю нісенітницю.

Очевидно, Путін заявив щось на кшталт: Дональде, дай трохи часу, я все вирішу на землі, і далі домовимося. Щоб красиво до Великодня вийти на якусь зупинку, а до 9 травня позначити переможний підсумок. Тільки жодної зброї Україні та жодних санкцій.

Трамп відповів: ну, послухай, є зобов'язання Байдена, зовсім заблокувати їх не можна – негарно. Але санкцій не буде, нових пакетів – теж, це я можу.

За фактом, Путін підставив Трампа, тому що на землі нічого не вирішив. А Трамп вимовив занадто багато слів, які не можна просто так дезавуювати...

Після 9 травня відкрилася нова сторінка, справа була приблизно так.

Трамп сказав другу Володимиру: гаразд, не скигли, сходи ще раз у наступ, а восени повернемося до питання. Але я не можу удати, що нічого не відбувається. Ти ж лиходій! Тому я розблокую можливість купувати американську зброю для України за європейські гроші. А санкцій, як і раніше, не буде. Тільки не підведи цього разу!

У літо росіяни входили з масштабними анонсами. Фактичний результат виявився настільки непорівнянний з очікуваннями, що наприкінці літа на арену випустили начальника ГШ ЗС РФ Валерія Герасимова для "підбиття підсумків". Жанр, у якому виступав Герасимов, навіть складно визначити.

Виглядало це так: товаришу Трамп, сталася жахлива помилка, ми все виправимо, у нас великі плани! Ось карта, звідки та куди буде готуватися напад.

По суті, Путін вдруге обдурив Трампа. Тепер до скасування бар'єрів на зброю замаячила перспектива посилення санкцій.

У підсумку за пів року конфігурація переговорного треку змінилася.

Нам це складно об'єктивно оцінити, тому що ми всередині. Подивіться на все очима спеціально навченої людини з якогось Уругваю або "абхазької розвідки".

По-перше, Путін "привіз" собі два голи від США. За скасування кожної опції доведеться щось віддати.

По-друге, зовсім в іншому тонусі перебуває Європа.

Але найголовніше – це по-третє.

Можна по-різному ставитися до ділових і людських якостей лідерів європейських країн. Але їх у жодному разі не можна запідозрити в наївності. Це досвідчені й цинічні політичні "тварини".

Зважилися б зазначені лідери на таке публічне залучення, якби вважали справу України беззастережно програшною?

Ні.

Вони інтуїтивно відчувають вібрації успіху, частиною якого хочуть стати.

Виглядає так, що європейці прагматично оцінюють шанси України не як свідомо катастрофічні. А чому? А тому, що Україна надала деякі "карти", які різко посилили переговорну позицію. І у відносинах із Путіним, і у відносинах із Трампом.

Що сталося після того, як Путін вирішив активно наступати влітку?

У "переговори" вступив генерал Василь Малюк. Літо почалося з операції "Павутина". СБУ завдала болючого удару по російській стратегічній авіації. Потім злегка потрясла міст через Керченську протоку.

Уже цих двох "карт" було достатньо для натяку, що без обговорення умов України вибудувати процес не вийде. На місці Зеленського я б надав Малюку звання надзвичайний і повноважний посол. Можна просто – надзвичайний.

Далі – більше. Та сама СБУ в рутинному режимі почала дотягуватися до підприємств російського ВПК. Ще одна "карта".

До кінця літа робота Сил оборони України по російській території збоку почала виглядати як якась узгоджена дія багатьох учасників. Симфонія, де в кожного своя партія, але є елемент диригування.

Першим знаковим проявом "симфонічного" підходу стали масштабні проблеми у російської цивільної авіації. Хтось спочатку розвідав, потім придушив/перевантажив ППО, а згодом майже на тиждень посадив російські літаки на землю.

Тенденція наочно тривала й в серпні: півтора десятка успішних ударів по НПЗ плюс інша інфраструктура, детально описав командувач СБС Роберт Бровді.

Усі маршрути росіяни знають. Але зробити нічого не можуть.

Їм доводиться обирати: захищати засобами ППО/ПРО тушки бонз у Москві та Пітері чи стратегічні об'єкти? На все вже не вистачає.

Просто відкрийте стрічку за останні дні.

Ніч проти 28 серпня – ГУР чпокнуло радар для С-400 у Криму.

Ніч із 29 на 30 серпня – ССО чпокнули радар для С-300 у Криму.

А 1 вересня якісь невідомі ракети раптово прилетіли в одну з баз російських прикордонників у районі Армянська. Виглядає, ніби генеральна репетиція перед чимось більш значним. Щоб подивитися, як долається РЕБ, як реагує ППО тощо.

3 вересня – 102 бригада ТрО, ГУР і підрозділ "Лазар" 27 бригади НГУ знищили пускозарядну машину С-300 у Запорізькій області. Два тижні тому приблизно там же було знищено ще одну пускову...

Одночасно відбувається вищипування російської авіації. На початку серпня СБУ організувала "мініпавутину" на аеродромі в Саках. У цій же роботі на постійній основі бере участь ГУР. Що додатково знижує можливості й для перехоплення БпЛА, і для протидії морським дронам, які використовуються, зокрема, як платформа для малих БпЛА, щоб атакувати об'єкти на суші.

Одночасно українські дрони почали регулювати залізничний рух до Криму "сухопутним коридором".

Не буду перевантажувати деталями та хронологією, можете глянути списки знищених і пошкоджених засобів ППО/ПРО, РЕБ, РЕР, які оформили СБУ і ГУР. Все наочно.

Зокрема, виглядає так, що ЦСО "А" СБУ заходить із двох боків: випилює виробничі потужності для виробництва/ремонту рідкісних і дорогих виробів, водночас випилює самі вироби. Дуже концентрована "дипломатія".

Успішні удари по елементах ППО/ПРО не просто створюють проломи. Вони змушують росіян відводити ці засоби глибше. Що послаблює прикриття окупаційних військ.

Це ще не ефект доміно, але явне підвищення напруги. Яке одночасно наростає в тилу через часткове вибування нафтопереробки.

Свіжа заява міністра економрозвитку РФ Максима Решетнікова, що економіка Росії "охолоджується швидше, ніж очікувалося", сигналізує незалежним спостерігачам: у Кремля не все за планом.

А це означає, що і домовлятися доведеться не так, як задумували в Кремлі. Як мінімум – на цьому етапі.

Це заслуга нашої армії, яка тримає фронт. Це заслуга всіх, хто працював на посилення переговорної позиції на російській території, плів "павутини" тощо. Це заслуга всіх громадян, які залишаються опорою Сил оборони.

Якби не це все, жодних зустрічей у Парижі в принципі не було б. Для них не було б умов. А вони є.

Тому охоче вірю, що дзвінок із Франції з Трампом був на підвищених тонах. Президент США неймовірно успішний. Він таки спонукав Європу на більш активну участь. Але одразу ж виникає зворотний бік – більше не можна безапеляційно диктувати, треба враховувати побажання.

Тож записуйте в книжечку ходи наших "перемовників", це заспокоює і допомагає бачити більш об'ємну картину. І легше фільтрувати те, про що голосять більшовицькі газети.

Оригінал