Економіка проти політики: Кремль поступово втрачає вплив на традиційних союзників в Азії

Переклад оригінальної публікації зроблено з відома та дозволу Center for European Policy Analysis (CEPA)

Після того, як Володимир Путін розірвав відносини з Європою та оголосив про "поворот на Схід", пропагандисти та аналітики, близькі до Кремля, заговорили про блискучі перспективи Москви на "євразійському просторі".

Але в березні, коли спонсорований Путіним дискусійний клуб "Валдай" приймав П'яту Центральноазіатську конференцію, настрій вже був зовсім інший. Саме тоді, як учасники з Росії говорили про ідеологічні та культурні відмінності між Заходом та "глобальним Півднем", представники Центральної Азії хотіли поговорити про суворі реалії безпеки та економіки.

Рустам Хайдарзода з Національної академії наук Таджикистану написав делегатам, що демографічне зростання призводить до того, що його країна терміново потребує створення нових робочих місць і російських інвестицій. Водночас професорка Гузель Майтдінова з Російсько-таджицького (слов'янського) університету наголосила на важливості пошуку нових комунікаційних зв'язків за межами Росії.

Країни Центральної Азії отримують вигоду від того, що Росія має проблеми, зокрема від збільшення знижок на енергоносії в результаті санкцій, розповіла на конференції Аза Мігранян, дослідниця Центру пострадянських досліджень Російської академії наук.

Санкції також означають, що Казахстан, Киргизстан та Узбекистан, які є тіньовими посередниками в міжнародній торгівлі РФ, змогли використати ізоляцію Москви для розвитку власної логістичної та фінансової інфраструктури.

Навіть на сайті Валдайського клубу центральноазійські автори наголошували, що регіон здобуває більшу незалежність і звертається до "багатовекторної" політики, яка не прагне конфлікту із Заходом.

У звіті про роль Росії в Центральній Азії, опублікованому Берлінським центром Карнегі минулого року, зазначається, що економічна роль Китаю в регіоні зростає, хоча вплив Москви все ще сильний. Казахстан і Киргизстан, наприклад, залишаються залежними від постачання російського цукру та зерна, а транспортна інфраструктура регіону все ще тісно пов'язана з Росією.