Ердоган – не кіт Леопольд. Пропозиція стати посередником між РФ та нами має конкретну ціль
Президент Туреччини Реджеп Ердоган включається у велику гру навколо України. Його пропозиція стати посередником між Києвом та Москвою — чіткий сигнал Кремлю про те, що Туреччина більше не буде спокійно спостерігати за можливою зміною балансу сил у Чорному морі.
Заява турецького президента співпала у часі з активізацією Великої Британії, яка перекидає сотні одиниць військової техніки на нову базу НАТО поблизу німецького Падеборну та надсилає сигнали про готовність направити свій спецназ до України.
І це співпадіння не є дивним, якщо врахувати, що Лондон та Анкара є особливими партнерами, а один з традиційних напрямків британської політики — всебічне посилення та підтримка Туреччини в Чорноморському регіоні. Британія прагне перетворити Туреччину на ключового гравця в цьому регіоні для стримування та витіснення звідси Росії, і останнім часом ці зв'язки тільки зміцніли.
Достатньо лише згадати, що Велика Британія після виходу з ЄС погодилася підписати з Туреччиною угоду про зону вільної торгівлі, а колишній британський посол у Туреччині Річард Мур, який також вважається особистим другом Ердогана, очолив британську розвідку Мі-6.
У Кремлі чудово знають про існування неформального альянсу Великої Британії, Туреччини та України для стримування Росії у Чорному морі та Східній Європі. Але вперше Ердоган дозволив собі прямо втрутитися і зробити політичну заяву, у якій він поставив себе вище президента Росії Володимира Путіна, адже висловив готовність судити його дії в якості арбітра.
Звичайно, у Москви немає жодних сумнівів у тому, кого підтримає Ердоган, який до того активно долучився до Кримської платформи. Тому речник Кремля Дмитро Пєсков поспішив відмовитися від пропозиції Ердогана під приводом того, що РФ нібито не є стороною конфлікту.
Але відмова Кремля у цьому випадку не має жодного значення, адже Ердоган, швидше за все, і не розраховував на позитивну відповідь. Не настільки він наївна людина. І менш за все він схожий на доброго кота Леопольда, який прагне всіх примирити. Навпаки, його рішуча зовнішня політика в останні роки була спрямована виключно на поширення впливу Туреччини в усьому регіоні, відновлення статусу "головної мусульманської країни", якою була Османська імперія.
І тепер, після публічної відмови Кремля від посередницьких послуг Ердогана, турецький президент отримав можливість стверджувати, що Росія не зацікавлена в мирному процесі та розпочати власну гру.
Тому мета цієї заяви Ердогана — оголосити про свої претензії на активну участь у процесі врегулювання безпекової кризи у Чорноморському регіоні. Тепер він може поступово посилювати риторику та дії в цьому напрямку, роблячи їх все більш активними та жорсткими по відношенню до Росії.
Ердоган рухається повільно, обережно та розважливо, але невблаганно до своєї мети — витіснення Росії з Чорноморського регіону, спираючись на підтримку Великої Британії та за активної участі України. І це означає, що наші сили зростають.
