Якщо мир і буде укладено, росіянам не можна вірити. Ніколи. Вони знову полізуть через кордон
Якщо Україні вдасться домовитися про те, що росіяни відійдуть на позиції 23 лютого 2022 року, – це буде велика перемога.
Навіть не так: ВЕЛИКА ПЕРЕМОГА!
Перемога, коли одна сторона виконала намічені завдання.
А поразку зазнає та сторона, яка завдань не виконала.
Які завдання ставила перед собою Україна після початку вторгнення?
Збереження своєї територіальної та політичної цілісності.
Захист своїх кордонів, населення від військових втрат.
Завдання Росії?
Окупація України, зміна політичного керівництва, встановлення окупаційного режиму на захоплених територіях, приєднання України до РФ.
Нісенітницю на кшталт "денацифікації", "демілітаризації" та інші фантазії кремлівських пропагандистів я навіть не згадую.
Хто переміг зараз? Хто не виконав ці завдання?
Хто отримав санкції, які руйнують економіку на 20 років уперед?
Хто став ізгоєм, а хто героєм в очах всього світу?
Хто зміг встояти, а хто не зміг нічого, окрім як перетворитися на ніщо?
Якщо це не велика перемога України, яка розгромила другу армію світу, то що тоді?
Якщо мир буде укладено, це зовсім не означає, що з РФ знімуть санкції, і що їй не доведеться платити за те, що вона зробила. І репарації, і контрибуції, і решта для відшкодування збитків. Це вже робота юристів.
Нам треба вибудовувати нову систему безпеки, укладати військові союзи безпосередньо, озброювати армію і бути щомиті готовими до того, що наші мразотні сусіди знову полізуть через кордон.
Їм не можна вірити. Ніколи. Ні за яких обставин. Як тільки у них з'явиться можливість вкусити – вони вкусять.
Мир зараз – це благо і необхідність. Це те, що оплачено кров'ю, нещастями та руйнуваннями.
Тепер завдання формулюється двома словами: ніколи більше.
І вирішувати це завдання потрібно від сьогодні. Або краще від учора, не відкладаючи.
Перемога – це не спалити Кремль, хоч хочеться страшно.
Перемога – це поламати його плани та змусити росіян платити та каятися. Нехай навіть не каятися, гнити живцем. Посадити мерзотників за залізну завісу і навіть паличкою в них не тикати.
Стіна, рів із крокодилами, армія героїв на варті та хвилинна готовність розірвати кожного, хто через цю стіну полізе.
