Ця осінь буде дуже важливою. І для Володимира Зеленського, і для всієї України

Спільна заява за результатами зустрічі президентів України Володимира Зеленського та США Джо Байдена – це не рахунок після матчу. Миттєвих "плюшок" там шукати не варто, хоча деякі там навіть є.

Це корисна стратегічна рамка, щоб розуміти, про які теми найпотужніша країна світу готова розмовляти з нами у найближчі роки і на яких умовах вона це робитиме.

Такий собі перелік можливостей, квитків на літак, якими ми можемо скористатися (або ні).

Для фахівців там є багато інсайтів. Ті, хто готували це в Офісі президента і Кабінеті міністрів, – молодці. Взагалі, для мене цей документ – ознака інституційної стійкості, яку так старанно будувала активна частина нашого суспільства з 2014 року. 

Імплементація буде значно більшим челенджем. І провалити виконання обіцянок буде дуже боляче. Ніколи не варто забувати про стратегію "хай з Україною розбираються німці і росіяни", а натомість сфокусувати увагу, наприклад, на Тайвані.

Що мені особисто здалося цікавим в цій спільній заяві.

1. Загальна структура, ключові напрямки співпраці:

- безпека і оборона;
- демократія, судочинство, права людини;
- енергетична безпека і клімат;
- економіка і торгівля;
- COVID-19 і гуманітарні питання.

Хороший здоровий мікс зі стратегічних питань. Дає можливість залучати безпекову допомогу і триматися міцно на шляху до цивілізованого світу.

2. Американці підтвердили свою увагу до Чорного моря. Це дуже важливо. 

Бо воювати на три сторони у нас жодної реформованої армії не вистачить. Для німців Чорне море – далеко і нецікаво, у турків свій головний біль. Росія вже давно сприймає це море як своє.

Решта чорноморських країн занадто дрібні, щоб на щось впливати наодинці. Співпрацювати одне з одним важливо і для нашої спільної безпеки, і для економічного розвитку. Буде добре, якщо саме Україна візьме на себе лідерство у такому діалозі і приведе у нього США. У цьому плані люди, які придумали Кримську платформу, – молодці.

3. Реформа корпоративного управління на держпідприємствах. 

У кожному пункті щось про неї є. Хочете безпекову підтримку – governance. Хочете інвестиції – робіть правильне управління. "Правильне" означає непопулярні, але важливі кроки.

Наприклад, перекладати на держпідприємства тягар популізму – це не "правильне" управління. Навіть якщо ви туди поставили керівника, який креативно розуміє слово "національна" у назві компанії і на все згодний.

Ховати збиткові держкомпанії у складі поки ще прибуткових – не "правильне" управління. Особливо якщо при цьому нічого не робити, щоб усунути першопричини тих збитків.

Створювати для олігархів нові й нові лазівки, щоб безкарно тягти гроші з держкомпаній – це не турбота про громадян. Якщо воно виглядає як корупція, ходить як корупція і крякає як корупція, то воно корупція і є, а ніяка не "балансуюча група".

У спільній заяві Зеленського і Байдена є правильні чіткі зобов‘язання по реформі корпуправління і антикорупції в цілому. Перевірка цих слів діями станеться дуже швидко, вже протягом кількох тижнів.

Наглядові ради, системи внутрішнього контролю на держпідприємствах. Призначення і звільнення керівників. Виконання приписів НАЗК. Законопроєкти про корпуправління і НАБУ в Раді. Конкурс на керівника САП.

Стільки чудових приводів, щоб показати, що ми серйозно хочемо повернутися за стіл як суб‘єкт переговорів! Приводів, повністю (!) підконтрольних Україні.

Наша держава була на схожій позиції у 2014 році. Було зрозуміло, що очікується від нас, щоб нам відкрили двері у цей клуб.

Ми підтвердили вголос, що розуміємо очікування (>>зараз ви знаходитеся тут<<), і почали виконувати. Поки виконували, рухалися дуже швидко, отримували небачену підтримку з реверсом, кредитами, санкціями, дипломатією.

Найгірше – після правильних публічних заяв скотитися до ігнорування обіцянок або спробувати маскувати їх невиконання залєпухами. Це соромно, бо добре видно.

Минулого разу ми на цій стадії опинилися десь в середині 2017-го. Чим це обернулось для Петра Порошенка, відомо.

Ціною такої хибної стратегії зараз буде ще більша втрата довіри. І ще більша втрата суб‘єктності. Не хотілося б.

У будь-якому випадку, ця осінь буде дуже важливою і цікавою.