Це ж треба було "слугам" так зганьбити себе Трухіним
Історія з опублікуванням журналістами УП відео, на якому зафіксовано деталі ДТП за участю нардепа від "Слуги народу" Олександра Трухіна, дуже точно демонструє характер влади в Україні, яка встановилася у 2019 році після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах.
Зараз усі намагаються демонструвати прихильність до справедливості. Генеральна прокуратура вже віддала наказ розпочати кримінальне провадження. Трухіна виключили з партії "Слуга народу". А голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія пообіцяв, що депутати якнайшвидше виключать його з цієї парламентської фракції. Міністерство внутрішніх справ зазначило, що не займалося розслідуванням цієї справи. У відомстві уточнили, що слідство володіло фактами, що за кермом автомобіля Audi, який спровокував ДТП, "міг бути" нардеп, тому справу було передано до Державного бюро розслідувань. У ДБР же заявили, що не мали оприлюдненого журналістами відео з місця трагедії.
Але ж сутність ситуації не в цьому. А в тому, що п’ять місяців тому, коли з’явилася перша інформація про ДТП за участю Олександра Трухіна, всім все було зрозуміло. Принаймні, було зрозуміло, що депутат Верховної Ради був за кермом у нетверезому стані, що він скоїв цю пригоду і має за це відповідати. За п’ять цих місяців реального розслідування справи не проводили.
Трухіна захищали всі, хто тільки міг, починаючи з президента Володимира Зеленського, який у листопаді 2021 року говорив журналістам, що нічого страшного не сталося, що справу розслідують, що він навіть не знає, чи був депутат Трухін за кермом авто, яке спричинило ДТП. Вся країна знала, а він – ні.
Тепер треба виправдовуватися. А якби це відео не опинилося в руках журналістів, так і продовжували би говорити, що все це заколот ворогів проти чесного Трухіна та його покровителів. Що не потрібно вигадувати сенсації на порожньому місці і що медіа працюють на замовлення тих, хто намагається послабити рейтинг діючої популістської влади та його очільника.
Слуги змушені відступати просто тому, що їм продемонстрували те, чого вони не можуть спростувати.
Але вже неважливо, чи був Трухін за кермом того авто у нетверезому стані, чи не був. Цей факт вже не підлягає оскарженню.
Суть ситуації в тому, що після 2019 року в Україні встановилася влада, яка впевнена, що має захищати честь власного мундиру від українських громадян. Зеленський поводить себе не як президент України, а як лідер клану, у обов’язки якого й входить захищати "своїх", що би вони не накоїли.
Але коли мова заходить про "чужих", можна вигадувати будь-які нісенітниці, можна поводитися так, як слідчі ДБР під час спроб посадити до в’язниці колишнього президента Петра Порошенка. В цьому випадку нічого не затягується, все робиться дуже швидко.
Така лінія поведінки і президента, і "Слуг народу", і тих, хто її підтримує – не державницька лінія, це поведінка представників клану мафіозі.
Після того, як Зеленський став президентом, а "Слуги" сформували монобільшість у Верховній Раді, Україна перетворилася на Сицилію післявоєнних часів. Але не таку, якою правив у свій час Віктор Янукович, а на карикатурну Сицилію, представники якої змушені виправдовуватися після отримання фактажу.
Для криміналітетів, таких як Янукович, чи боса сицілійської мафії важливі не факти, а лише сила.
Українська ж влада демонструє дуже дивну поведінку. З одного боку, хочеться довести, що представники нової влади, всі нові обличчя можуть робити що заманеться, і залишатися безкарними так, як це відбувається у кримінальному клані. А з іншого – доводиться виправдовуватися перед суспільством у вчинках, якщо сам факт цих вчинків можна довести, так, як це відбувається у демократичній країні.
Тому що у влади, яка сьогодні очолює Україну, популістський характер. Вона хоче одночасно подобатися і робити все, що вважає за потрібне. А так не буває. Робити все, що хочеться, можливо лише в державі з авторитарним, кримінальним, фашистським режимом. Так можна поводитися, якщо ти номенклатурник у Росії чи Білорусі. Але й тільки до моменту, поки Володимир Путін чи Олександр Лукашенко не вирішать закувати тебе в кайданки.
У демократичній країні влада не має поводитися так, ніби їй все дозволено. Її представники мають поважати не лише своїх виборців, а й самих себе, мати власну гідність не сідати в нетверезому стані за кермо і потім не переконувати поліцейських відпустити тебе за хабар.
А от популістська влада намагається одночасно робити і те, і інше.
Саме тому ми існуємо в такій аморальній системі координат, яку нам доводиться спостерігати. І вихід з неї – у заміні та моральності влади.
