Чекав, доки американці опублікують свою версію розмови, з коментарями та реакціями. На відміну від китайців, які вже знали, що хочуть опублікувати, США думали, як це подати.

Я інтерпретую цю розмову так.

Китай фактично запропонував США вийти на тимчасові домовленості щодо спільного облаштування нового світопорядку, в ядрі якого буде їхній дуумвірат/біполярний баланс сил.

США думають і вони не мають чіткої відповіді (принаймні, публічно).

У Вашингтоні не впевнені, чи варто брати таку паузу і розпочинати предметні розмови з Пекіном, чи далі користуватися ситуацією в Україні, щоб загострювати протистояння з КНР.

Росії, зважаючи на все, відводять другорядну роль у світових справах. Президент РФ Володимир Путін не зміг продемонструвати всім, що він крутий хлопець, який може сидіти за столом із дорослими. Зав'язнувши у війні в Україні, йому не вдалося показати, що він здатний ефективно та рішуче відстоювати свій глобальний інтерес.

Для Китаю Росія стає тим "молодшим партнером", який їм і був потрібен (а зовсім не потужна самодостатня Росія з гіперреваншистськими амбіціями).

Для США Росія перестає бути критичною загрозою для НАТО і в кращому разі набуває статусу регіональної держави. Все ще залежатиме від наслідків військового походу Путіна в Україну.

Ключове зараз – позиція США. З того, що я бачу, в адміністрації президента США Джо Байдена якось хаотично кидаються – від жорсткого накидання на вентилятор на адресу Китаю до закидання фраз на кшталт "нам не потрібна холодна війна". Виглядає поки що confusing.

Китай уже давно визначився. Останні два тижні вони повторюють те саме:

1. Пекін хоче на пару зі США визначати світовий порядок денний у наступні десятиліття і прагне визнання цього від Штатів.

Як доказ такого визнання, китайці хочуть грати свою роль як гаранти щодо ситуації в Україні й можуть допомогти вирішити це питання начебто через "середній варіант" – нейтралітет України та закріплення за нами функціоналу "мосту" між Сходом і Заходом, однаково важливого для всіх.

2. Китай пропонує рухатися не в логіці відтворення "холодної війни" з поділом світу на протиборчі блоки, а в логіці формування нових геополітичних просторів і, відповідно, нової архітектури безпеки, в якій Захід безумовної ініціативи не матиме.

3. Китай пропонує шлях умовного "перемир'я", тобто продовження суперництва зі США, але в безпечнішому і впорядкованому форматі, без різких рухів і фанатизму (наприклад, спроб ввести санкції проти КНР, безпосередньо підтримувати Росію військовим способом або розгортати нові системи озброєнь та малювати нові лінії поділу).

Одним словом, розмова була знаковою. Це важливий момент у процесі переформатування глобального балансу сил.

Поки що не було ані перемоги, ані зради для нас.