Крах звичного світопорядку: кривава війна Росії в Україні – лише перша ланка у ланцюжку
Дедалі більше стверджуюсь у думці, що ми спостерігаємо крах звичного нам світопорядку. Росія, яка напала на Україну і розв'язала без причини найбільшу і найкривавішу війну в Європі за останні 77 років, – це лише перша ланка у ланцюжку. Смерті людей з обох боків, руйнування економіки та величезні збитки, ізоляція Росії, породження ненависті та зневаги до себе, а також схожість із нацистами в моделі поведінки не надто бентежать Кремль.
Вони воюють за ресурс та територію. А це означає – за гроші. Бабло для них найважливіше, а з людськими втратами в Кремлі не зважають. Люди для них – це витратний матеріал. Але внаслідок цього Росія розпочала війну, яку не може виграти, не знає, як її закінчити, і яка в перспективі зазнає лише збитків, як фінансових, так і моральних.
Китай, готовий розпочати третю світову війну зі США через візит до Тайваню спікера палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі, попри свою багатовікову історію, нагадує сьогодні підлітка в пубертатному періоді, який прагне демонструвати свій мачизм на тлі юнацького максималізму. Про те, що завтра від звичного світу може нічого не залишитися, схоже в Пекіні не дуже турбуються, дбаючи сьогодні більше про свій імідж в очах виборців. Адже якщо Пекін нічого не зробить після своїх різких заяв, це може стати на заваді китайському лідеру Сі Цзіньпіну на осінньому з'їзді партії втретє стати лідером КНР.
Навіщо було робити гучні заяви щодо візиту, який не був загрозливим для Китаю, але які тепер ведуть до третьої світової війни? Де тут відома китайська витримка та вміння прогнозувати розвиток ситуації?
Косово та Сербія
Бряцання зброєю Сербією та Косово сьогодні вже сприймається крізь призму подій в Україні не як якісь уже звичні балканські провінційні розбирання, а як реальна можливість розпочати ще одну війну в Європі, війну без реальної причини. Війну, яка забере чимало життів, зруйнує будинки, економіку, зв'язки та стосунки мільйонів людей. І це та пожежа, від якої може спалахнути й поруч. Зрозуміло, що зараз війни не буде, але рано чи пізно все може статися. І тоді понесеться….
Іран, Афганістан та Ко
Іран, який хоче створити ядерну бомбу, щоби знищити Ізраїль, або Афганістан, в якому таліби готові вбивати тих, хто не згоден з ними, – це середньовіччя, дикунство та варварство, які лише підтверджують, що в наш час є чимало людей, які готові жити не у сучасному, моральному, прогресивному суспільстві, а за дикунськими традиціями, які їм більш звичні. До речі, президент РФ Володимир Путін діє так само, тому що традиції СРСР йому ближчі європейських стандартів та цінностей. І силу він визнає як головний аргумент.
Загалом люди показали себе не розумними істотами, а тупими суїцидниками. Як говорив Михайло Жванецький: "Що з людиною не роби, вона наполегливо повзе на цвинтар". А людство сьогодні показує, що воно схильне до саморуйнування, а звичний нам усім світопорядок нестабільний і тендітний. Замість створення того, що рухає людство вперед, створюються передумови для відправлення людства в минуле, через фільтр ядерної зими. Це якийсь пекельний треш.
Війна знову стала активним інструментом досягнення результатів. Не діалог, переговори, аргументи чи відкриття перспектив, а смерті, руйнування, біль та трагедії кидаються на ваги ухвалення рішень. І це показує, що ми не сильно еволюціонували для того, щоби зважати на щось.
Життя неоціненне
Життя кожної людини неоціненне. Кожне життя – це світ. Смерть на війні якоїсь однієї людини – це потенційно мінус винаходи та досягнення, які могли би допомогти людству. Це, можливо, смерть батька чи матері того, хто міг би вилікувати нас від хвороб, допомогти з розв'язання екологічних проблем або відправити людей на далекі планети через гіперпростір. Кожна така смерть на війні – це зменшення можливостей для всього людства та величезна трагедія для всіх близьких загиблого. Це абсолютно безглузда витрата потенціалу людства.
І ось, дивлячись на все це, я дуже хочу, щоби людство, усвідомивши всю небезпеку того, що відбувається, змогло зупинитися на шляху свого самознищення. Бо інакше...
Інакше ядерна зима стане не сюжетом фантастичних романів та фільмів, а реальністю в якій житимуть ті, кому пощастить вижити. Хоча теза про везіння у такому разі вкрай сумнівна.
Мені не хотілося би вижити, щоби побачити захід цивілізації. Мені хотілося би жити, щоби побачити нову епоху Відродження людства. Але для цього людям треба подорослішати та порозумнішати. І бажано – за короткий період. Щоби не було запізно.
