Після заяв офіційних представників Кремля про нібито атаку українських дронів на резиденцію Путіна стало остаточно зрозуміло: найближчим часом російська влада не готова рухатися в бік реального миру.

Водночас робота над мирним планом триває. Навіщо?

Повідомлення про чергові зустрічі "коаліції охочих", про нові декларації та рамкові документи губляться в стрічці новин і майже не викликають суспільного резонансу. А дарма. Бо саме в цих, на перший погляд, сухих і технократичних напрацюваннях зароджується образ України після війни.

Хай би як довго тривала гаряча фаза бойових дій, рано чи пізно настане або мир, або тривале припинення вогню. У цей момент перед українцями постане дуже складне та відповідальне завдання: здійснити технологічний, економічний та інституційний стрибок. Побудувати країну-фортецю – з потужною системою безпеки, сучасною армією і високими мурами стримування. Але водночас – із квітучим садом усередині: економікою можливостей, свободою, розвитком і гідним рівнем життя.

Як це зробити? За яких умов? За які кошти? За який термін? Саме відповіді на ці питання і становлять суть того мирного плану, над яким сьогодні 24/7 працюють технократи, дипломати, урядовці, політики в Європі та за океаном. Працюють без ілюзій – усвідомлюючи, що швидкого припинення вогню може й не статися. Але також розуміючи: коли цей момент настане, часу на імпровізацію не буде. Потрібні готові креслення, розрахунки, сценарії та, звісно, ресурси.

Принципова важлива умова в цьому контексті – гарантії безпеки. "Коаліція рішучих", до якої нині входять 27 держав, планує створення координаційного центру в Парижі та запуск Паризької декларації з промовистою назвою – "Надійні гарантії безпеки для міцного і тривалого миру в Україні".

Це не абстрактні формулювання, а спроба закласти фундамент системи стримування, яка зробить нову війну проти України надто дорогою і безперспективною для агресора.

Передбачається запуск системи гарантій, до яких будуть входити п'ять компонентів: механізми моніторингу та верифікації припинення вогню за участі ЄС та США; всебічна фінансова та технологічна підтримка ЗСУ; створення багатонаціональних сил для підтримки України; алгоритм дій "коаліції рішучих" у разі майбутнього нападу; зобов'язання поглиблювати оборонне співробітництво з Україною. Зрозуміло, що головним гарантом безпеки були, є та будуть Сили оборони України. Втім, допомога союзників не завадить.

Наступний важливий блок мирного плану – економічний. Вже зараз Україна разом із європейськими та американськими партнерами формує план економічного прориву – Ukraine Prosperity Plan. Це спільна програма України, США, ЄС та країн G7, розрахована на десять років повоєнного відновлення та зростання. Йдеться про залучення дуже значних коштів – до $800 млрд у вигляді грантів, кредитів і приватних інвестицій. Але важливо не лише "скільки", а й "як": план передбачає інструменти глибокої економічної трансформації, модернізації, створення нових галузей і технологічних кластерів.

Ще одна опора майбутнього – членство в Європейському Союзі. За різними оцінками, воно можливе у 2028–2030 роках. Але євроінтеграція – це не дата в календарі, а процес реформ. Це означає, що вже за кілька років Україна може отримати реформовану економіку та додаткові інвестиції. Тобто стати не лише фортецею, а й одним із технологічних центрів Європи.

Саме тому монотонна, часто непомітна робота військово-політичного керівництва, дипломатів і європейських "бюрократів" має вкрай важливе значення. Усі ці "технічні нюанси" мирного плану насправді є елементами національної візії майбутнього. Майбутнього, в якому житимуть наші діти. Майбутнього, за яке варто боротися.

Зараз час – битися і робити все можливе і неможливе для того, щоб противник втратив спроможності для ведення активних наступальних дій. Лише тоді, поступово, виникне ґрунт для політико-дипломатичного способу припинення гарячої фази війни. Можливо, для цього знадобиться багато місяців, рік або півтора-два роки. Але світло в кінці тунелю ми бачимо.

Проєкт сучасної, сильної, розвинутої, квітучої країни-фортеці вже лежить на столі. Наше завдання – вистояти, дотиснути ката-окупанта і дати майбутньому "на папері" шанс стати реальністю. Слава Україні!

Оригінал