Навіщо влада почала збирати інформацію про політиків на фронті?
Щодо наказу до командирів військових частин про надання інформації адміністративному управлінню штабу Сухопутних військ про наявність у військових частинах ЗСУ політичних керівників.
Джерела у військовому керівництві, які вийшли на контакт, зазначають, що наказ, який відправило у війська КСВ, не є ініціативою командування. А виданий він за дорученням одного з керівників Генштабу. А джерела, близькі до одного з керівників Генштабу, стверджують, що ініціатива не їхня — вони отримали такий запит від Кабміну. На жаль, сам запит військові не можуть поки що показати, але думаю, що так і є, будемо ще шукати документ. За однією з версій, яку зараз розповсюджують в коментарях, це зроблено нібито через ухвалення закону про політично значущих осіб (PEP).
Але насправді вивчімо факти й побачимо, що з питанням PEP цей дивний запит жодним чином не пов'язаний, а схожий на пряме політичне замовлення чинної влади, яке військове командування автоматично направило у війська, чи то через недостатню кваліфікацію військових юристів, чи то через дзвінки з високого політичного офісу. Ось чому я так думаю:
1. Інформацію про керівництво політичних партій у лавах ЗСУ Кабмін може отримати без військових взагалі й без жодних наказів. У Реєстрі політичних партій Міністерства юстиції усі керівники усіх політичних партій вже зареєстровані! І тому Міністерство оборони мало отримати від Мін'юсту список осіб, які значаться керівниками політичних партій, і Міноборони на цей запит з конкретними даними дало б відповідь: чи отримують такі люди грошове забезпечення. Ось і все. Це набагато швидше та простіше і не треба відволікати командирів військових частин.
2. Юристи Кабміну, Міноборони, Генштабу та КСВ чомусь прогавили, що закон визначає, що військові не мають права виконувати такий запит, а тим більше видавати накази на його виконання. Закон "Про Збройні Сили України", стаття 17, прямо визначає, що "військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби". Закон "Про політичні партії", стаття 6, визначає, що військовослужбовці автоматично не є членами політичних партій. А у разі вступу на військову службу за мобілізацією або за контрактом даних про статус у керівництві політичних партій військовослужбовець надавати не забов'язаний. Тобто ЗСУ, за визначенням закону, не мають можливості та права надавати жодної інформації стосовно політичної діяльності військовослужбовців.
3. Якщо припустити, що про відсутність інформації про політичних керівників в ЗСУ і про незаконність таких вимог, ні про наявність усіх цих даних у Мін'юсті Кабмін не знав, бо там працюють повні нездари, і вони зробили дурницю, щоб таким чином дізнатись про наявність PEP в армії, то у наказі КСВ до командирів частин і у запиті інформації до КСВ треба було б так прямо й написати: надайте інформацію про політично значущих осіб згідно з законом України таким-то. Але я зараз цитую це несекретне розпорядження: надати інформацію "про членів керівних органів політичних партій, які мобілізовані до лав ЗСУ". Статус PEP набагато ширший, PEP – це не тільки керівники політичних партій, це великий перелік пов'язаних з публічною та державною діяльністю осіб. Тобто хто і чому зацікавився політичними керівниками – це явно не пов'язано зі статусом PEP. Це політичне замовлення.
4. Це дрібниці, але за формою: якби такий несекретний запит Кабміну не був політичним замовленням, то його б відкрито оприлюднили на сайті Міноборони, послались би на закон, який цього вимагає. І в такому випадку розпорядження до командирів військових частин не містило б позначку "Терміново", п'ятиденний термін та контроль виконання, які чомусь поставили на розпорядження, яке розіслали командирам каналом службового зв’язку.
5. Колишній військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ Андрій Денисенко написав, що раніше під час його служби політичну інформацію в армії вже збирали:
"Восени минулого року підрозділи МПЗ Сил ТрО збирали та відправляли в центр інформацію щодо всіх депутатів, блогерів, політичних і громадських діячів, які проходять службу. Що не могло відбуватися без відповідного наказу".
Чекатимемо на офіційні роз'яснення, хто і на яких підставах відволікає під час бойових дій командирів військових частин такими недолугими запитами. Якщо це запит Кабміну – отже, відповідальність за цю витівку несуть прем'єр-міністр Шмигаль і міністр оборони Умєров. Вони мають це пояснити, навіщо вигадуються такі папірці, які жодним чином не сприяють захисту України, а навпаки – політизують армію.
Фактично таким розпорядженням створюється токсичність навколо усіх політичних осіб, які прийшли на службу в армії.
Сподіваюсь, наші деякі шановні військові керівники зроблять висновки, що інколи на незаконні забаганки політиків треба мати сміливість сказати: "Перепрошую, але юристи нам таке підписувати заборонили".
Сподіваюсь, верховний головнокомандувач Володимир Зеленський зверне увагу на цю ганебну дурість та негайно заборонить будь-кому втягувати армію у будь-які питання зі словом "політика", як такі, що сіють конфлікти та нездорову атмосферу в Силах оборони, за керівництво якими відповідає саме він.
