Не потрібно ображатися на США та Німеччину. Це політика. Але й здаватися не можна
З приводу "історичної" угоди між США і Німеччиною про добудову російського газопроводу Північний потік-2 і підтримки України.
Пафосу багато, а сухий політичний залишок дуже обмежений. Оскільки у нас популярна "теорія зради", то напевно знайдуться любителі кричати про "газовий Мюнхен".
Я не схильний до таких категоричних оцінок. І не треба ображатися на США та Німеччину. Вони діють в своїх інтересах. А їх спільну заява щодо Північного потоку-2 і підтримки України – це жест доброї волі по відношенню до нас.
Але так і напрошується саркастична аналогія з "Будапештським меморандумом". Можна ще згадати і про дуже символічну компенсацію за відмову від Бушерського контракту. І треба розуміти, якби не було різко критичної реакції президента Володимира Зеленського з приводу Північного потоку-2, ми б не побачили навіть "жесту доброї волі" в нашу адресу.
Тому треба сказати західним партнерам "дякуємо", але при цьому без скандалів і конфліктів показати, що цього мало і це неефективно. І боротьба навколо Північного потоку і всіх питань, пов'язаних з цією темою, повинна тривати.
Наскільки я розумію, і в Офісі президента, і в МЗС України відносяться до спільної заяви США і Німеччини по Північному потоку-2 з розумінням, але без захвату і з серйозними критичними оцінками і застереженнями.
Саме тому відразу ж після оголошення цієї заяви, з'явилася спільна заява України та Польщі щодо подальшої протидії Північному потоку-2.
Коротко про уроки, які випливають з цієї ситуації:
За свої інтереси треба боротися, в тому числі, і публічно (щоб на їх реагували), і не треба боятися ситуацій, в яких наші інтереси не збігаються з інтересами наших міжнародних партнерів.
Політика – дуже егоїстична сфера. І реагувати на проблемні ситуації краще на ранній стадії. У випадку з Північним потоком-2 треба було бити в усі дзвони ще п'ять-шість років тому. І це вже урок на майбутнє.
