"Офшор 95" не сховати. Як Зеленський наближає Україну до путінської Росії та її практик
Є слова, а є реальні справи. Є образи, а є реальні люди.
Є Володимир Зеленський, який і під час своєї передвиборчої кампанії, і за час свого президентства, наголошував про важливість боротьби з олігархами, офшорною практикою та про необхідність прийняття відповідних законів. А є офшорні практики самого президента України, про які йдеться у фільмі-розслідуванні журналістів Слідство.Інфо "Офшор 95", який є частиною великого міжнародного розслідування Pandora Papers (пов'язаного з витоком даних про офшорні активи та таємні угоди найбагатших людей світу, включно з топполітиками. Проєкт містить 2,94 терабайт фінансових даних. – Ред.)
Його мета – розповісти правду про політиків та олігархів всупереч тому, що вони б хотіли про себе розповісти своїм співгромадянам.
Є історія про боротьбу з олігархами. А є історія про вплив на Зеленського олігарха Ігоря Коломойського, який тільки посилився після президентських і парламентських виборів 2019 року. Нагадаю – до перемоги Зеленського на виборах, Коломойський побоювався навіть приїхати до України. Він розумів, що слідчі та судові інстанції будуть ставитися до нього трохи інакше, ніж тепер, коли очільником України стала людина, пов’язана з олігархом безліччю контактів найрізноманітнішого рівня.
Тепер нам показали певні документи, які дали можливість побачити справжній образ Володимира Зеленського та справжні справи Коломойського. Зрозуміти, чому, наприклад, Державний департамент США запроваджує санкції проти українського олігарха і забороняє в’їзд в країну йому та всім членам його родини. Тим часом у Києві, замість того, щоб адекватно відповісти на цей американський сигнал, намагаються його не помічати та пишуть закони про олігархів, головною метою якого насправді є бороться з політичними опонентами Зеленського.
В ситуації, коли практично весь інформаційний простір країни контролюється союзниками Зеленського, коли громадяни України роблять висновки про ситуацію в країні не по реаліям, а по контрольованому олігархами (читай – владою, бо вона є олігархічною) телебаченню, про фільм "Офшор 95" мало б хто дізнався. Довелося б Інтернеті шукати інформацію, яку прекрасно розуміють люди, які не голосували за Зеленського, і яку не бажають розуміти ті, хто віддав за нього голос на виборах. Адже тут нюанс не в тому, хто знає чи не знаєш певні факти, а в тому, що є люди, які не хочуть їх визнавати, якім краще живеться в ілюзорній реальності.
Але владі дуже не подобається, коли про неї розповідають щось таке, що не відповідає зусиллям самого Зеленського та його піарникам. Тому й почалася бороться з прем’єрою фільм-розслідування, його організаторам погрожували, і не рядові люди, а ті, хто представлявся працівниками Служби безпеки України. Такий розвиток подій семимильними кроками наближає Україну до путінської Росії, до лукашенківської Білорусі та їхніх практик. Ми з вами прекрасно розуміємо, що ніхто ніколи не зможе показати, наприклад, у Мінську фільм про корупційні практики білоруського правителя Олександра Лукашенка та його найближчого оточення. А у Москві – розслідування того ж опозиціонера Олексія навального про палац Володимира Путіна у Геленджику. Все це буде заборонено, а людей, які нададуть площадку для показу, просто звільнять з роботи.
З іншого боку, нагадаю, дякуючи соцмережам, розслідування Навального подивилися мільйони росіян. Тобто, навіть якщо контролювати всі ЗМІ, кінотеатри, все одно не можливо повністю виключити шляхи розповсюдження інформації. Особливо, коли ти починаєш на цю інформацію реагувати і робити все можливе, щоб про неї не дізналися твої співгромадяни. Це тебе компроментує. В такому разі люди починають замислюватися: якщо вони не хочуть, щоб ми про це знали, значить це правда.
Це абсолютно зрозуміла ситуація і у Зеленського тепер "ефект Путіна", або ж у людей в силових структурах, які його обслуговують. Недарма ж Зеленський бореться за можливість повністю їх контролювати. Терер навіть ті, хто не бачив "Офшор 95", будуть впевнені, що там точно є щось неприємне для президента та його оточення, як в Офісі президента, так і в олігархічних колах.
Можна було не звернути увагу і просто дозволити журналістам показати фільм, тим більше, його б все одно побачили більшість людей, яким не байдужа ситуація в державі, яким важливо, хто насправді нею керує.
Але ж влада відреагувала абсолютно в радянському дусі. Тому ми маємо детально вивчити матеріали розслідування, зрозуміти, що ж відбувалося із статками Зеленського та Коломойського до 2019 року. Якщо ми про це дізнаємося, нам стане відомою механіка подій самого 2019 року, коли Володимир Зеленський переміг на президентських виборах. Ми зрозуміємо наміри тих людей, хто організував та реалізовував проєкти "Зеленський" та "Слуга народу". Так ми знатимемо, на що очікувати, та яку долю готують україні їх ідейні натхненники. На що вони розраховують, які їх справжні цілі. Чому вони вирішили використати в їх реалізації аж 73% українських виборців, які у свою чергу вирішили закрити очі на очевидні загрози та ризики майбутнього існування української держави та її опору російській агресії.
Кожна подібна деталь – не просто питання минулого чи сьогодення. Це питання нашого майбутнього.
