Після переговорів: Путін тягне час, Європа чекає на Трампа, Україна тримає фронт

Головний наслідок переговорів – Путін виграв час. Водночас виглядає так, що подальша стратегія всіх сторін залишатиметься незмінною.

1. Все, що відбувалося останніми тижнями, було театром для одного глядача. Путін робив все від себе залежне, щоб не викликати вибух гніву Трампа. Європейці "заганяли" Трампа в кут, щоб той нарешті вибухнув. Частина республіканців також, схоже, підтримали європейців.

Але Трамп не вибухнув.

А відтак – починається другий акт цієї пʼєси для одного глядача.

2. Яким буде цей акт? Путін знову гратиме в гру "переговори зриває Україна та ЄС". Паралельно, по лінії Дмитрієва, РФ і далі робитиме заманливі економічні пропозиції (якщо відкинути конспірологію, то дуже схоже, що саме ці пропозиції, які передбачають мільярдні заробітки вже сьогодні, є головним гальмом для "вибуху" Трампа).

3. Європейці, схоже, і далі вестимуть попередню тактику заганяння Трампа в пастку. Нагадаю вчергове: всі пропозиції Дмитрієва неможливі без погодження ЄС. А Європа не розглядатиме будь-які послаблення для Росії, поки не буде розв'язане питання американських мит, питання безпеки (НАТО в Європі) і українське питання.

Єдина відмінність другого акту від першого в стратегії європейців – це потенційне бажання Ватикану грати вагомішу гру. А відтак, по цій лінії можуть активізуватися контакти в США.

4. Закон Ліндсі Грема, який, схоже, має шанси на запуск як трек, паралельний до мейнстриму Білого дому, має дві суттєві проблеми. Ухвалення цього закону без попередніх домовленостей на Близькому Сході означатиме зупинку переговорів з Китаєм і сварку з Індією, які є головними покупцями російської нафти. Тому варто дивитися за тим, як будуть (чи будуть) відбуватися переговори США – Індія, США – Саудівська Аравія, США – ОАЕ, США – Ізраїль (особливо в контексті ядерної угоди з Іраном). Але навіть, якщо все піде за найпозитивнішим для нас сценарієм, мінімальний часовий лаг для реалізації цього закону – кінець 2025 року.

Але паралельно з цим треба дивитися на рейтинги Трампа і їхню кореляцію зі ставленням до РФ і Путіна. Погіршення рейтингів змушуватиме Білий дім бути рішучішим.

5. Окремо хочу зупинитися на "сенсаційній" новині Bloomberg про те, що Путін "хворий на літний наступ" і вважає, що саме цього літа йому вдасться зробити прориви, хоча військові аналітики не розуміють, на чому базується цей оптимізм.

Я про це говорю вже пару місяців, але західні аналітики не помічають ще три вагомі причини, чому він хоче продовження війни:

а) путінський режим опирається на проактивну меншість (до третини населення), яка хоче повного знищення України. Зупинка війни може призвести до того, що велика частина цих людей перейде в реальну опозицію. Що з цим робити, Кремль поки не розуміє;

б) внутрішньополітичний блок Кремля тільки береться до формування системи, в якій ветеранів, що повертатимуться з фронту, контролюватиме не лише ФСБ і МВД, але й самі ветерани. Восени пройде єдиний день голосування де буде апробована ідея "кожен десятий депутат буде з ветеранів". Потім цю систему треба буде "апробовувати і доточувати". Раніше ніж на початок весни 2026 року Кирієнко і C^o навряд чи скажуть, що вони готові до повернення людей. І це лише один аспект підготовки до повернення до миру;

в) в Росії розгорнулася найбільша в історії (після 1917 року) кампанія з націоналізації й реприватизації. Головних бенефіціарів – шість (Чемезов, Кирієнко, Ковальчуки, Ротенберги, Сєчін, Патрушев), ще приблизно десять сімей є в другому ешелоні всієї цієї історії. Зупинка війни означає щонайменше сповільнення націоналізації. І я впевнений, що ці люди з найближчого кола Путіна роблять все, щоб війна не мала шансів на зупинку.

Тепер щодо перспектив: я і далі вважаю, що наступне переговорне вікно можливостей відкриється не раніше кінця 2025 року. Водночас не виключаю, що до переговорів, можливо, буде залучено Китай в рамках розмов у трикутнику США – ЄС – Китай.

Оригінал