Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у березні 2022 року, Кримінальний кодекс поповнився новою статтею – "Колабораційна діяльність". 

Спробую пояснити: 

- Що таке колабораціонізм?

- Війна Росії проти України триває вже вісім років, тобто – до березня 2022 року колабораціонізм не був злочином? 

Що таке колабораціонізм

Це співпраця з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями. 

Колабораціонізмом Кримінальний кодекс України називає дії, скоєні (що важливо) лише громадянами України, а саме (наберіться терпіння, перелік довгий): 

- Публічне заперечення громадянином України збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України. 

Наприклад, викладача одного з ліцеїв на Одещині засудили за репост публікації в російській соцмережі Однокласники (заборонена в Україні з 2017 року), в якій агресія Росії в Україні називалась "спецоперацией по защите жителей Донбасса", якій нібито місцеві жителі радіють.

Може йтись і про виступи на телебаченні чи будь-які інші публічні заяви. За угодою з прокурором вчителя засудили до позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на 15 років.

- Публічні заклики до співпраці або підтримка рішень/дій держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. 

Приклад: чоловік, який працює шкільним кочегаром на Чернігівщині, намагався схилити людей у бік окупаційної адміністрації. Для цього він зняв на відео звернення з закликом не провокувати російські війська, не заважати їм просуватись територією України, підтримувати дії держави-агресора в період дії воєнного стану в Україні. За це чоловіка засудили до позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на 10 років.

Інший приклад – пенсіонера на Харківщині засудили до того ж покарання. Наприкінці травня у черзі людей за гуманітарною допомогою він публічно заперечував російську агресію проти України та закликав підтримувати рішення та дії держави-окупанта.

- Добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних окупаційних органах влади.

У Судовому реєстрі України відсутні приклади таких справ. Але суть така: організаційно-розпорядчі функції – це функції з управління. Їх мають керівники міністерств, інших органів влади, підприємств, установ та організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські функції – це функції з управління або розпорядження майном.

Якщо особа добровільно обіймає в окупаційному органі влади посаду, яка не дає перелічених тут повноважень, вона може нести відповідальність як колаборант за цим пунктом. Наприклад, це може бути навіть секретар або піарменеджер.

- Пропаганда у закладах освіти з метою сприяння збройній агресії проти України, встановленню/утвердженню тимчасової окупації, уникненню відповідальності за збройну агресію проти України. 

- Дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Детальніше про кваліфікацію таких злочинів можна прочитати тут.

- Передання матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території чи формуванням держави-агресора.

Приклад: староста села на Сумщині підшукав російським військовим будинок, який вони пізніше використовували для допитів, та збирав для них по селу мисливську зброю. Чоловік визнав свою вину, уклав угоду з прокурором і отримав покарання – 34 000 грн штрафу.

- Провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними окупаційними органами влади.

У судовому реєстрі відсутні приклади, коли особу підозрюють чи засуджено виключно за ведення бізнесу з загарбниками. Проте в поєднанні з іншими складами злочину це іноді інкримінують підприємцям, які допомагали окупантам:

"Громадянин України з кінця березня 2022 до 10 вересня 2022 року виїжджав на територію окупованого м. Куп'янська на Харківщині, де закуповував харчові продукти та побутові товари. Надалі переміщав їх на своєму транспортному засобі до свого магазину. Потім здійснював свою господарську діяльність як фізична особа-підприємець у взаємодії з представниками збройних сил РФ та інших військових збройних формувань країни-окупанта та передавав харчі та побутові товари представникам збройних сил та інших військових формувань РФ".

- Добровільне обіймання посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних окупаційних органах влади, або добровільне обрання до таких органів. 

Наприклад, ухвалою від 16 вересня суд взяв під варту чоловіка, який у липні 2022 року добровільно обійняв посаду в.о. керівника КП "Благоустрій міста" самопроголошеної окупаційної "військово-цивільної адміністрації Куп`янського району на Харківщині".

Інший приклад: суд дозволив проводити заочне розслідування щодо чоловіка, який добровільно погодився обійняти посаду керівника відділення Держбанку, підконтрольного терористичної організації ЛНР, у Куп’янську, у період окупації.

- Участь в організації та проведенні незаконних виборів/референдумів на тимчасово окупованій території. 

У судовому реєстрі поки відсутні відомості про схожі справи. Але думаю, що зміст злочину очевидний – його скоюють громадяни України, які добровільно допомагають проводити на території України незаконні референдуми. Наприклад члени комісій з організації референдумів про приєднання українських територій до Росії.

- Публічні заклики до проведення таких виборів/референдумів.

- Організація та проведення заходів політичного характеру (з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи), здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором/окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.

- Добровільне обіймання посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Наприклад, робота в поліції, підконтрольній окупаційній владі.

- Добровільна участь в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання їм допомоги у веденні бойових дій.

До березня 2022 року колабораціонізм не був злочином? 

Закон зворотної сили не має. Тобто люди, які проводили референдуми та вибори на тимчасово окупованій Росією території Донеччини, Луганщини та Криму, перейшли працювати в поліцію, підконтрольну терористичній організації ЛДНР у 2014 році, чи продовжили працювати на тимчасово окупованій території "суддями/державними службовцями", не можуть нести відповідальність за статтею КК "Колабораційна діяльність". 

Виходить, вони не вчиняли злочин?

Вчиняли. Але ці дії кваліфікувались за іншими статтями КК:

Стаття 110. "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України" — передбачає відповідальність і за публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до порушення територіальної цілісності України.

Саме так могли кваліфікувати дії колаборантів, які розповсюджували публічні заклики до підтримки дій держави-агресора, або викладачів, які поширювали в школах російську пропаганду, що містила заклики до порушення територіальної цілісності України. 

Стаття 110-2. "Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України".

Оскільки практика показує, що може йтись і про підприємницьку діяльність зі сплатою податків в окупованому Криму чи на тимчасово окупованій території Луганщини та Донеччини – злочин доволі близький до "провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними окупаційними органами влади". 

Стаття 111. "Державна зрада" – діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. 

Колабораціонізм VS державна зрада

Велику кількість дій, описаних в статті про колабораційну діяльність, раніше можна було віднести до державної зради. Наприклад, передання матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням, створеним на тимчасово окупованій території або перехід на бік ворога і працевлаштування в окуповані органи чиновників та правоохоронців. 

Наразі незрозуміло, в чому різниця між тим, як це описано в статті про державну зраду, і тим, як це описано в статті про колаборанство. На перший погляд, єдиний аспект, який розрізняє ці злочини, – умисел. Зрадник вчиняє злочин для того, щоб завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, обороноздатності, безпеці України, а колаборант – з інших причин. 

Те ж запитання можна поставити до складу злочину "Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни меж території або державного кордону України". Складно зрозуміти, у чому різниця з наданням колаборантом фінансової допомоги/ведення господарської діяльності з окупантами. Єдиний висновок – різниця в меті злочину. Колаборант може керуватися небажанням сприяти зміні кордонів України, а, наприклад, мотивом отримати фінансову вигоду чи набути корисних зв’язків. 

У будь-якому випадку максимально детальна стаття про колаборанство в Кримінальному кодексі,  попри окремі сумніви в тому, до яких ситуацій це має застосовуватися, є корисною в наших реаліях. 

Щонайменше довгі строки позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю дозволить усунути від участі в управлінні державою навіть на найнижчому рівні сотні зрадників, коли Україна поверне окуповані території. А вона вже це робить.