RU

Рамштайн – не лише військова допомога Україні. Це системна трансформація української армії

Рамштайн – не лише військова допомога Україні. Це системна трансформація української армії

радник міністра оборони України
18.10.2022, 13:32

У Брюсселі у штаб-квартирі НАТО, напередодні циклу заходів за участю міністрів оборони країн НАТО, пройшов Рамштайн-6. Основні підсумки

12 жовтня у Брюсселі відбулося шосте засідання Ukraine Defence Contact Group, відомої як "формат Рамштайн". Пріоритетом зустрічі було зміцнення ППО України.

Про що домовились.

1. Щоб не губилася нитка в кругообігу подій, повторимо дещо.

Прикладне значення "Рамштайну" потрібно вимірювати щонайменше за двома основними параметрами, що тісно пов'язані між собою.

Перший – це якість та кількість військової допомоги, яка надходить прямо зараз, а також буде надана у середньо- та довгостроковій перспективі.

Друга – це системна трансформація української армії на тлі активних бойових дій. Чого не було у подібних масштабах з часів Другої світової війни.

У чому полягає суть трансформації? Якщо візуалізувати – це пошук відповіді на дитяче запитання "хто сильніший – боксер чи каратист?".

Як ви пам'ятаєте, за кордоном наші шанси на успішну оборону спочатку оцінювали дуже скромно. Тому що ззовні це було схоже на сутичку великої радянської армії (другого у світі боксера-суперважковаговика) проти маленької радянської армії (на три-чотири ваги легшого суперника).

Дрібний боксер уникнув нокауту на перших секундах, чим викликав симпатії публіки, але не більше. Бо питанням часу (близько двох місяців) залишалося, коли його радянський ресурс закінчиться.

Розумні люди мені роз'яснили, що, незважаючи на всі реформи та бойовий досвід 2014-2021 років, планування оборони в нашій армії здійснювалося за радянськими лекалами. На основі т.зв. "балансу оборонних потенціалів". Грубо: якщо у ймовірного супротивника 10 танків – у тебе теж має бути 10 подібних танків.

У протистоянні з Росією це явно глухий підхід. Проте його адепти нікуди не поділися.

Наприкінці лютого 2022 року на Україну обрушився величезний радянський "оборонний потенціал". Завдяки талантам та стійкості нашої армії (почасти – завдяки поставленим західним системам ПТРК/ПЗРК) ми витримали перший удар, але наш невеликий радянський потенціал (снаряди, танки, системи ППО та ін.) почав стрімко танути.

Внаслідок цього постало найгостріше питання – чим компенсувати? Або намагатися зберегти/наростити вагу боксера з допомогою пошуку радянських озброєнь (що нереалістично). Або намагатися перетворити боксера на каратиста, оснастити його асиметричними засобами у вигляді західних озброєнь (що невідомо). А в ідеалі – вручити йому пістолетик, щоб нівелювати переваги важкоатлета.

Ще раз наголошу: у березні керівництву Міністерства оборони України довелося здолати неслабкий опір тих, хто все життя планував на основі "балансу потенціалів" і категорично відмовлявся змінювати підхід. Ці люди вимагали радянських танків і літаків, снарядів 122/152 мм, радянських засобів ППО тощо. Хоча чудово знали, що у потрібних кількостях їх НЕМАЄ І НЕ БУДЕ.

Форсування переходу на західні озброєння – це політичне рішення та чистий волюнтаризм міністра оборони Олексія Резнікова. Адже у березні не було зрозуміло, до чого це призведе. Від слова зовсім.

Крім усіх тонкощів, власне, із отриманням заліза, важливою відмінністю є західний підхід до планування – на основі "здібностей" (capabilities). Коротко кажучи: якщо противник має 10 танків – тобі потрібна здатність гарантовано знищити 10 танків, яка може розпадатися на кілька складових.

Розвідка – аби оперативно виявити. Дальнобійна і точна зброя – щоб вразити на далеких підступах, поки вони їдуть, і/або рознести в мотлох логістику, щоб вони зупинилися або не могли стріляти. ПТРК, щоб зустріти. І власне танки. Тільки за наявності решти їх може бути не 10, а умовно три. Але з більш далекобійною гарматою, кращою системою наведення, кращою бронею тощо.

Планування на основі "здібностей" – це підхід НАТО, який почав впроваджуватися і в нас. Але за наявності виключно радянських ОВТ, лише у менших кількостях, він об'єктивно був дещо декоративним. Бо планувати на такій основі – страшно, бо треба брати відповідальність. Не всі готові до цього навіть зараз.

З весни Міноборони паралельно вирішує два завдання: 1) шукає все радянське, що може воювати. Щоб не обвалився потенціал маленького боксера; 2) нарощує нерадянський потенціал з допомогою західних озброєнь. Щоб забезпечити якісні переваги. Бо змагатися у кількості – це глухий кут.

До речі, ці переваги (наприклад – стріляти менше, але точніше) потрібно ще реалізувати.

Так ось "Рамштайн" під чуйним керівництвом американців став не лише майданчиком для формування коаліції та залучення допомоги, а й інструментом привчання до планування на основі "здібностей". Що не всім подобається.

Бо не можна просто сказати "Мені треба 1000 танків та 100 цезарів, шукайте, де хочете". Потрібно обгрунтувати, яке завдання потрібно вирішити. Порахувати, скільки на це є ресурсів і як ними розпорядитися. Американці пропонують помістити всі наміри та потреби у "reality box". Бо ресурсів завжди не вистачає. І вже з урахуванням реальної картини планувати.

Зміна підходу до оборонного планування тягне за собою тисячу інших змін від підходів щодо логістики до реформи військової освіти та перегляду штатної структури підрозділів.

Загалом, Рамштайн, крім іншого, змушує тверезо дивитися на речі. Розуміти, де є непереборні залежності, де є ніші для нашого ВПК тощо. Коли всі ці підходи будуть випробувані та стануть частиною рутини, наша армія значно зміниться.

2. А тепер – що вже змінилося.

Що вже Україна отримала як допомогу?

Для захисту неба:

- ПЗРК (сотні): Stinger, Piorun, Mistral, Martlet, Starstreak, Stormer.
– ЗРК/ЗСУ: Gepard, Iris-T, на підході – NASAMS та Hawk. Опосередковано вирішено питання щодо Crotale, триває прикладна дискусія щодо SAMP-T.
– РСЗВ (вже десятки): M142 HIMARS, M270, Mars II. Очікується щонайменше один тип установок із цього сімейства.

Стовбурна артилерія (сотні одиниць):

- 155-мм буксирована – М777, FH70;
– 155-мм САУ – PzH 2000, М109, Краб, Caesar, Zuzana;
– 105 мм – M101, L119.

Все це – з боєприпасами, яких вже отримано та вистріляно більше, ніж було до 24 лютого.

Десятки типів (сотні одиниць) броньованої техніки – БТР, БМП та ББМ. Всі ці M113, VAB, FV 103 Spartan, Bushmaster, Iveco, Mastiff, Husky, Ford, різні MRAP.

Дюжина типів (тисячі одиниць) ПТРК.

Для придушення ворожої ППО та РЕБ отримано та пристосовано до використання несподіваним для ворога чином антирадарні ракети HARM.

Після епічної комбінації за участю кількох країн отримано пускові установки та ракети Harpoon для боротьби на морі.

Це – не беручи до уваги ціле сімейство радарів ANTPQ (зокрема типів, які раніше нам не передавали), дронів різних типів, засобів зв'язку, спеціального софту, інженерного обладнання та багато іншого.

Порівняйте з тим, що з цього було у березні. А рік тому? Уявіть, що цього могло взагалі не бути. Бо не всі цьому раді.

Плюс уже тисячі українських бійців та командирів пройшли навчання на заході. До весни буде ще близько 20 000 лише у межах британської ініціативи INTERFLEX. Близько 15 000 збирається навчити ЄС. Поступово нарощуватиметься масштаб колективних тренувань до батальйонного рівня.

Практично всю важку західну зброю зі списку отримано у прив'язці до "Рамштайну". Реалістично – із травня.

До того ж ми поступово уточнювали прохання до структури допомоги: спочатку це були платформи у штуках, потім у вигляді organіc unit, потім на основі mission oriented approach.

Залишилося лише дві якісно нові позиції: танки та літаки. На тлі того, що вже передано, сам факт передачі тих самих танків не є чимось таким політично драматичним для тих, хто передаватиме.

Нюанс у тому, що передача будь-яких танків має бути підкріплена системою недешевої логістики та підтримки. Умовний американський бойовий танк Abrams викруткою в полі не дуже полагодиш. Вже зараз є випадки, коли САУ чудово стріляє, але в самий невідповідний момент електроніка каже – ні, ніхто нікуди не їде, змініть масляний фільтр.

3. Тепер про Рамштайн-6.

Темою №1 було посилення української ППО/ПРО. Якщо ви звернули увагу, то ВІДРАЗУ після зустрічі Пентагон чітко окреслив намір допомогти вибудувати інтегровану систему ППО/ПРО з різних систем.

І відразу ж прозвучали заяви від Іспанії (про Hawk), Нідерландів та Британії – про передачу ракет. Потім пролунала заява Франції про Crotale. І це ще не кінець.

Для повної ясності. Наша система ППО зазнає втрат. Компенсувати радянськими системами неможливо – просто у доступі немає потрібної кількості. Рано чи пізно буде знищено критичну масу наших ЗРК і в якийсь момент закінчаться ракети.

Варіант із розробкою власної лінійки ЗРК ніхто не відкидає, але це роки. Єдиний реалістичний вихід на найближче майбутнє – посилювати ППО/ПРО завдяки західним платформам.

Для розуміння, чому рішення було ухвалено так швидко.

Обстріл росіянами – це емоційне тло, яке дуже допомогло. Але головне – в іншому.

За підсумками Рамштайну-5 було розкрито інформацію, що міністр Резніков повідомив колег про прагнення України побудувати систему ППО/ПРО з трьох ешелонів. Українська сторона презентувала своє бачення.

Різновидів систем ППО/ПРО не так багато. Їхні ТТХ плюс-мінус відомі. Ланцюжок ешелонування систем наземного базування, де у самому низу знаходиться умовний Stinger, а нагорі умовний THAAD – передбачувана. Варіації загалом також зрозумілі. Наприклад, системи морського базування – це питання майбутнього, тоді як авіаційні – це дуже актуально.

Тобто це конструктор, який треба зібрати, відштовхуючись від наших потреб з поправкою на реальність.

Якщо шляхом виключення відкинути ті системи, які точно не схожі або є ризиковими з різних причин, то вибір не дуже багатий.

Оскільки треба вирішити питання з:

1) пусковою платформою/установкою;

2) ракетою;

3) навчанням персоналу;

4) фінансуванням.

Все це має бути сумісним для автоматизованої системи управління. Необхідних залізяк має бути достатня кількість, вони мають бути забезпечені боєприпасами та оплачені.

Тому варіантів не так багато. Міноборони їх викотило для вивчення у серпні. Спочатку у письмовій формі. Потім уже на спільній зустрічі.

Це справді копітка праця, бо країни не бажають ділитися інформацією про запаси ППО/ПРО. Наприклад, у НАТО є Греція та Туреччина зі своєю атмосферою, є Угорщина тощо. Зібрати все це воєдино у вигляді осмисленої реалістичної пропозиції – це саме собою виклик.

Тому у Брюсселі, серед іншого, партнерам було запропоновано направити в Україну місію на кшталт тієї, яка приїжджала у листопаді 2021 року. Щоб вони краще оцінили потреби наших Повітряних сил загалом та зенітних ракетних військ зокрема. Вже з урахуванням реалій війни.

Одним словом, ґрунт був підготовлений – і процес пішов.

Не треба мати ілюзій. Значна кількість систем ППО не з'явиться завтра – це місяці. Але це тектонічний зсув.

4. Ще один важливий момент – це запуск інструментів фінансування та кооперація країн для реалізації конкретних проєктів на користь України.

На сьогодні вже запущено:

- Фонд із лідерством британців.
– Фонд із лідерством Данії.
– Фонд на основі міжурядової угоди із Францією.
– Наповнюється грошима профільний механізм ЄС.

Данія, Німеччина та Норвегія вже домовилися про фінансування 16-ти словацьких САУ.

Аналогічний проєкт обговорювався у Брюсселі на зустрічі міністра оборони Резнікова з міністром оборони Канади Анітою Ананд.

Загалом, починаючи з Рамштайн-4, дедалі більше уваги приділяється питанням ремонту, обслуговування та виробництва зброї для України.

Крім зброї, йшлося про системну підтримку будь-якими не летальними опціями (паливо, медицина, логістика). Зокрема – у контексті зими. Бо окремим випробуванням буде розміщення армії у ситуації, коли не можна використовувати казарми (намети + генератори + системи обігріву).

Загалом – "Рамштайн-6" пройшов добре.

Оригінал

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Вакансії
Більше вакансій
Junior SEO-спеціаліст
Киев Ligamedia
Manual QA Engineer
Киев Ligamedia
Розмістити вакансію

Коментарі

Останні новини
Популярне