Потік абсурду. Безумовно, все йшло до того, що підсумкове рішення щодо всього проєкту Північний потік буде, м'яко кажучи, провокаційним. Завдає суттєвого удару євроатлантичній солідарності як такій. Але це рішення не сьогоднішнього і навіть не вчорашнього дня.

98% добудови другої гілки. Активні прямі і непрямі інвестиції в проєкт цілої низки великих європейських компаній. Масштабна бізнес/зацікавленість європейських чиновників різних рівнів... Росія від початку 2000-х активно вкладалася в скуповування тих чи інших груп впливу в європейських країнах, у формування там повноцінного офіційного і неофіційного лобі, в створення потужних пропагандистських мереж, куди входили і журналісти, і лідери місцевих громадських рухів.

На якомусь етапі кількість і агресія перейшла в якість, коли відставні топи європейських урядів ставали "дорогими" (в прямому сенсі слова) членами правлінь російських сировинних монополій. А паралельно з цим РФ роками доводила нестабільність транзитних коридорів через Україну – нескінченними газовими війнами; скандальною участю в українській політиці через різноманітних "корисних ідіотів" і, нарешті, прямою військовою агресією.

З останнім, як з'ясувалося, РФ надто погарячкувала і дещо налякала аморфних європейських обивателів – будівництво СП трохи загальмувалося, посипалися санкції. Але до сьогоднішнього дня все повернулося на круги своя. Рясні гроші, масштабна російська пропаганда, лобістські пастки, бездоганний шантаж кров'ю, традиційна нерішучість західних еліт, демонстративні усунення втікачів-опонентів в європейських столицях, погроза "гарячою пан'європейською війною" – тільки малі штрихи тієї самої new reality, яку пан Володимир Путін широкими мазками змалював у легендарній Мюнхенській промові 10 лютого 2007 року... Початок і фінал...

...Проте, нам все-таки необхідно розуміти кілька ключових, нехай і досить болючих, речей прямо зараз. Глобальна політика надзвичайно цинічна, часто боягузлива і завжди оманлива. Є тільки конкретні "національні інтереси" тут і зараз, які нерідко б'ють по національних інтересах партнерів. Навіть більше, ніж це роблять вороги. А з погляду класичної пропаганди "національними інтересами" можна виправдати будь-яку непристойну поведінку...

Україна, хоче це хтось усвідомлювати чи ні, далеко не "центр всесвіту", не "пуп землі", не обов'язковий партнер, чи не унікальний історичний, вибачте, "артефакт", якому обов'язково потрібно допомогти. Наші справжні інтереси, які, до речі, до сьогоднішнього дня, не дуже виразно проговорювалися, як і раніше враховуються з великими труднощами...

Але немає лиха без добра. Надзвичайна медійна впізнаваність і не менш надзвичайна скандальність Нордстриму – самі собою великі контрпропагандистські цінності. Тому що занадто багато людей уже розуміють, хто є хто і хто яку міру відповідальності несе. І якщо РФ знову-таки спровокує чергову ескалацію на Донбасі (а вона спровокує, тому що інакше самозберігатися не вміє, крім як лякати сусідів і світ зброєю), то у цього вже буде цілком конкретні відповідальні сторони – США та Німеччини. У будь-яких, включно з юридичним, сенсах. Адже це зафіксовано в офіційному документі. Нарощування бойових дій, чергові спроби відбирання чужих територій на Донбасі, роздавання паспортів в ОРДЛО з наміром їхнього прямого "збройного захисту", а прямі вбивства наших громадян і поготів – все це відтепер має конкретні персональні відповідності...

І останнє: парадоксально, але саме така фіналізація історії з Нордстримом абсолютно точно підсилить наші переговорні позиції. Тому що ми ж точно попереджали про всі ризики. І тому що підписанти точно ці ризики розуміють, а, отже, в будь-якому разі несвідомо розуміють подвійність своєї поведінки...

Оригінал